Щодо Довбуша та нібито десакралізації: навіть Гнат Хоткевич, чия книга була для мене джерелом інформації, спирався на сухі поліцейські протоколи. А в них сказано: здирництво (по нашому - рекет).

Хочеться градації, як у Макмерфі з "...гнізда зозулі".

Судячи з коментів, намацати це вдалося: ми бачимо Довбуша спочатку просто опришком, але після того, як шляхтичі вбили хлопчика (основний пафос радянського фільму про Довбуша 1950-х років) опришки починають вже ідейну національно-визвольну боротьбу.

Зрештою, загибель Довбуша теж не на полі брані, а під хатою коханки. Що так само повертає його на землю. Тобто, земний грішний чоловік.

Ну і альтернативна версія загибелі: справді, влада могла просто спровокувати Довбуша, аби той не помирав героєм.

Зрештою, якщо вже довкола сценаріїв іде якась розмова - давайте пробивати кіна :)))

Написав Андрій Кокотюха, 10:56 10.09.2012

Тішить звернення до сакральної постаті, і те, що історія Довбуша в сценарії має міжнародний контекст, чого скажімо так не вистачає у сценаріях про Крути.

Однак традиційна документальна народна стихія, що є неодмінною складовою будь-якого українського твору і яка поєднується з поетичністю, тут несе в собі небезпеку: у розбійників часом бракує благородства (як от пропозиція пастухові падати на ніж, викопування і використання в пограбуванні тіла покійника (жанрова невідповідність) не кажучи про «галичменську» експозицію та інше).

Не думаю, що автор умисне хотів дегероїзувати Довбуша і опришків... але згадуються великі «невдалі» фільми «Чорний тюльпан», «Зорро»…

Написав Юрій Сорока, 09:11 01.07.2012