Останній дубль_сценарій.docxСценарій ігрового повнометражного фільму
Жанрові ознаки - детектив
Диплом Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова - 2021»
Коментарі
Вітаю. Можливо ви маєте рацію, ви автор і так бачите. Піпл любить суперменів звичайно, так як і гумор, кохання, зраду, дружбу і т. д. Достойне все, головне писати цікаво. От тільки незрозуміло - « мені запропонували». Якщо заплатили, то ОК, зрозуміло. Звичайно, краще писати що хочеш, а не те, що пропонують. Золотий варіант: мати основний дохід і писати що хочеш, головне щоб було задоволення))
Щиро дякую за висловлену оцінку, Олександре! Але тут Ви не вгадали. Поясню, чому. По-перше, те, що Ви назвали "лінією Б", насправді, було "лінією А". Мені запропонували на вибір кілька історій, навколо яких треба було написати сценарій. Я обрав саме цю історію, а решту - вигадував і додумував сам. Піпл хоче бачити на екрані не просто героя, а супермена. Тому мій геніальний детектив здатен розгадувати протягом двох годин екранного часу, не одну, а цілих 3 заплутані історії. Що стосується кінцівки з хлібом, то очевидно, мала бути велика осіння крапка, з несподіваним іронічним поворотом, але в руслі "кегебістської" теми. Тепер, що стосується "фарсу". Насправді, то не фарс, а гумор. І він зобов'язаний бути в кіно. Бо наповнює його життям. Без гумору кіно стає пісним і іноді нудним, несправжнім. Згадайте "Міміно", "Паспорт", "Не журись!", "Життя чудове". Саме гумор та іронія наповнюють ці драми реальним життям і роблять фільми незабутніми.
Єдине виправдання лінії Б — показати метод і людяність детектива та вийти на фінальний мотив Голодомору (хліб на меморіалі)
На мою думку - тональний розкол. Одна лінія - фарс, інша - драма зі ставкою зламане життя чи самогубство. Просто розмивається фокус. Комедійна лінія краде екранний час , не піднімає ставки, не розкриває героя. По моєму вона структурно зайва.
Дякую за оцінку, Олександре! Але постає логічне питання: ЧОМУ? )))
Хороші діалоги але два сюжети ложка дьогтю
Дякую, Олександре, за висловлену думку! Все має право на життя. Але Ви знову тут не вгадали. Чому одразу "заплатили"? З якого дива? Творчість для автора - насамперед - це робота у задоволення! Це можливість пофантазувати, перевтілитися, прожити - на відміну від актора - не одне, а кілька життів. Адже ти, як автор, мусиш прожити і пережити кожного зі своїх вигаданих героїв, когось маєш вбити, когось - ощасливити коханням. Звичайно, що мені ніхто і нічого не платив, бо не все вимірюється грошима. Просто мій старий друг, у якого є ціла низка оповідань про пригоди приватного детектива, запропонував написати сценарій на конкурс "Коронація слова". Я перечитав ті оповідання і обрав одне - те, що для мене видалося "смачним". Воно мало стати центральним у всій цій історії. А решта - то моя вигадка. До речі, якщо Вам цікаво, можу надіслати Вам у приватні саме оповідання. Матимете змогу порівняти оригінальний текст із моїм сценарієм. Можливо, тоді Вам стане зрозуміліше, куди саме і чому я потягнув сюжет.
Написав Володимир Коваль, 10:25 01.07.2026