Юхим Гальперін
Контакти – [email protected]
Народився 30 серпня 1946 року в Дніпропетровську (нині Дніпро).
Продюсер, режисер, сценарист кіно і телебачення, журналіст, письменник.
Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут ім. Артема за спеціальністю інженер-машинобудівник. Потім Київський інститут театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого. Спеціальність — кінорежисер.
Працював на Кіностудії ім. Ол. Довженка (Київ), Свердловській кіностудії (Єкатєрінбурґ), Кіностудії ім. Макесіма Ґорькоґо (Москва).
1983-1987 років автор сюжетів і режисер дитячого сатиричного кіножурналу «Єралаш».
Ігровий фільм «Будинок з привидами», де він був режисером, у 1988 році отримав Ґран-прі Міжнародного фестивалю фільмів для дітей (Арґентина) та призи фестивалів у Румунії й Німеччині.
Від 1992 року живе в США. Відник і продюсер етнічного телевізійного каналу WMNB (США), журналіст.
Часів Совєтського союзу дві кінокартини Юхима Гальперіна заборонялися для показу. Це неігрова стрічка «Завтра» (1977). Картина про совєтську міліцейську новинку ‒ школи для злочинців. Про одну з них, яка була розташована в колонії на Луганщині, МВС замовило фільм. Як виявилося, саме тоді там відбував покарання режисер Сергій Параджанов.
Оператор Володимир Тимченко та Юхим Гальперін у колонії під час фільмування стрічки "Завтра"
«Ми дійсно щосили прагнули не виходити на контакт із Параджановим, ‒ розповідав в інтерв’ю часопису «KINO-КОЛО» режисер Гальперін ‒ Наприклад, ми знімали концерт – міська самодіяльність приїхала. І в кутку зали бачимо сидить Сергій Йосипович в оточенні зеків. Якраз оператор Тимченко мені сказав: «Давай, я в той бік камерою спанорамую?». Я відповів – «Ти що, Володю, не розумієш, як за нами наглядають?»
Попри те, що документалістам не вдалося відзняти жодного кадру із ув’язненим режисером, команді Гальперина завдяки зйомкам прихованою камерою вдалося зафіксувати правдиве життя зеків у колонії. Один із ув’язнених навіть написав музику й слова пісень до фільму.
Юхим Гальперін під час фільмування стрічки "Завтра"
Всі світлини з архіву Гальперіна
Приїхавши до Києва, фільм швидко змонтували. Комісія МВС України прийняла його. Єдиний публічний показ фільму з нагоди 100-річчя з дня народження Фелікса Дзержинського відбувся в переповненому залі на кінофестивалі «Молодість» у Києві 1977 року. Але через два дні КГБ конфіскувало абсолютно весь матеріал, який не ввійшов до фільму. Очевидно, в органах злякалися, що відео із зони, де сидів Параджанов, може опинитися за кордоном. В архівах МВС, вже після розпаду СРСР, режисеру Гальперіну не вдалося віднайти цього фільму.
Розмова з Юхимом Гальперіним про філтмування долю кінокартини "Завтра" опублікована 2003 року в 20 числі часопису "KINO-KOЛО".
Також заборонили комедійну, фактично сатиричну драму «Старий» (1979).
"Старий"
Головний герой – інженер «Байкало-Амурської маґістралі» Сергій. У нього є тільки один день, щоб зустрітися з дівчиною, вчителькою початкових класів, яка йому небайдужа. Та ось проблема, вона не бажає його бачити… Щоб знайти вихід із делікатної ситуації, Сергій звертається до Кирила – випадкового знайомого, учня середніх класів, який має авторитет у школі та, на диво, досвід у любовних справах. В його поведінці проглядає те, що називається вмінням «влаштовувати справи», те, що стане однією з ознак покоління, яке увійде в доросле життя вже у 1990-х. Фільм отримав приз глядацьких симпатій, приз преси та приз журі МКФ «Молодість» 1987 року після зняття заборони.
Есей Юхима Гальперіна "За нашу та вашу свободу" можна прочитати у 4 (42) числі "КІНО-КОЛА", що побачило світ навесні 2025 року.