втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Володимир ВойтенкоАК 

Вночі з 22 на 23 лютого о 01:30 на телеканалі «1+1» у програмі «Арґумент-Кіно» – класика неігрового кінематографа – фільм режисера Дзиґи Вертова «Ентузіязм» («Симфонія Донбасу»).

В «Арґументі-Кіно» продовжуємо дивитися класику української кінодокументалістики. Після «Людини з кіноапаратом» – іще один кінотвір геніального Дзиґи Вертова – фільм, що він відомий під двома назвами – «Ентузіязм» та «Симфонія Донбасу».

Взагалі ж, запрошений із Москви Всеукраїнським фотокіноуправлінням (скорочено – ВУФКУ), Вертов створив в Україні три повнометражні неігрові картини. Першою була стрічка 1928 року «Одинадцятий», змонтована з кадрів кінохроніки, яка розповідає про будівництво соціалізму в Українській РСР. «Одинадцятий» – себто одинадцятий рік радянської влади – період індустріалізації, зведення Дніпровської ГЕС та інших промислових гігантів.

Документальне кіно тих часів переважно було ідеологізованим, бо всуціль державним. Комуністична ж ідеологія, як відомо, надзвичайно агресивна. Саме через те Дзиґа Вертов у Москві не мав можливості втілити свій абсолютний експеримент, зафільмувати «Людину з кіноапаратом», що сповідує ідеологію суто мистецьку. А в Києві таку можливість він отримав.

«Ентузіязм» – це стрічка 1930 року, знята вже після тріумфальної «Людини з кіноапаратом». Перший український звуковий фільм, в якому реальні промислові та буденні звуки слугували створенню музичного образу, а не лише ілюстрації візуального ряду, що гаряче – у своїх теоретичних викладках – обстоював Дзиґа Вертов. Від того й музичність в одному з варіантів назви – «Симфонія Донбасу».

 Знову ж таки, як промовляло гасло, – «Плани партії – плани народу», а в нашому випадку – ще й кінематографістів. Фільм присвячений першому п'ятирічному плану й оспівує індустріалізацію, колективізацію, пропагує боротьбу з неписьменністю та релігією.

І, разом із тим, він залишається документом доби. «Ентузіязм» було знято в рік початку згортання політики українізації, ознаки якої на Донбасі досить рясно фіксує кінокамера. Політики, яка на початках СРСР була національним, культурним компромісом для воєнно й політично упокореної московськими комуністами України.

Зрештою, «Ентузіязм» є мистецьки довершеним твором, що його зафільмував кінематографічний геній Дзиґи Вертова.

 «Я ніколи не міг уявити, що ці індустріальні звуки можна організувати так, аби вони здавалися прекрасними. Я вважаю «Ентузіязм» однією з найбільш хвилюючих симфоній, які я коли-небудь чув. Містер Дзиґа Вертов – музикант. Професори мають учитися в нього, а не сперечатися з ним», – так висловився про стрічку Вертова великий Чарлі Чаплін.

Та в сьогоднішньому драматичному контексті, що його утворює документальна реальність – війна на сході країни, «Ентузіязм» – «Симфонія Донбасу» Дзиґи Вертова сприймається особливим чином, викликає особливі відчуття, думки та міркування.

Коментарі