Після десятирічної мовчанки італієць Бернардо Бертолуччі зняв фільм, де немає звичних для нього відвертих еротичних сцен чи політичних контекстів, проте наявна зворушлива теплота щойно зародженої симпатії, чари пізнання іншої людської особистості та швидкоплинне єднання самотніх загублених душ. Стрічка "Ти і я" у чомусь стала визначальною для Бертолуччі, який багато років не міг знайти ані сюжетів, ані натхнення для нових картин.
Свою тему та героїв режисер знайшов у однойменному романі Нікколо Амманіті. У книжці йшлося про 14-ти річного італійського підлітка, який провів тиждень у добровільному ув’язненні в батьківському підвалі разом із своєю зведеною сестрою-наркоманкою. Бертолуччі сам долучився до написання сценарію та навіть казав, що зніматиме цю камерну історію у форматі 3D, щоби зробити скромні декорації картини більш виразними та об’ємними.
Зрештою, стрічка вийшла на екрани у звичному двовимірному форматі, і, напевне, гіршою від того не стала. І хоча облаштування підвалу, в якому і розгортається драма, відіграє важливу роль у фільмі, на перший план у Бертолуччі все-таки виходять обличчя його головних героїв – відлюдькуватого школяра Лоренцо та його імпульсивної родички Олівії.
Лоренцо майже не знімає навушників та насолоджується самотністю. Він бреше матері, що на тиждень їде з класом кататися на лижах, а сам натомість закривається у підвалі власного дому. За гроші, видані йому на подорож, він купує їжу, зі старого матраца влаштовує собі лежанку, тихцем протягує дроти, щоби заряджати телефон і комп’ютер, і готується провести тиждень повного самозаглиблення.
Проте плани Лоренцо порушує старша донька його батька Олівія, яка прихала до Риму з провінції та хоче пережити свою героїнову ломку в тому ж підвалі. Спочатку підліток відчайдушно намагається позбутися зведеної сестри, а потім починає співчувати їй. Вимушене співжиття з Олівією дозволяє йому відчути невідому до того емпатію та подолати власні страхи. Втім, їхня дружба триватиме лише тиждень, адже Лоренцо має повернутися додому, а Олівія планує поїхати з міста на таємничу "ферму з кіньми", де нарешті зможе знайти спокій.
Лейтмотивом фільму "Ти і я" є балада Девіда Боуї "Ragazzo solo, ragazza sola", в якій йдеться про самотніх хлопця та дівчину, що вони блукають нічним містом. Цей гіт 1969 року не лише відображає настрій характери головних героїв, але й пов’язує між собою теперішнє та минуле, і зокрема минуле кінематографу.
Дія попередньої картини Бертолуччі "Мрійники" відбувалася у охопленому молодіжною революцією Парижі 1968 року. Стрічка "Ти і я" знята так, ніби шістдесяті ще тривають. Історія двох молодих бунтарів, які ненадовго зблизилися, щоби так само легко розпрощатися на вранішній вулиці, нагадує про неприкаяних героїв тієї ж "нової хвилі", що над нею Бертолуччі іронізував вже у своєму "Останньому танго в Парижі" (1972).
Історія проникає у фільм і через підвальний мотлох старої аристократки - колишньої власниці будинку. Лоренцо та Олівія виряджаються у одяг померлої дами, і балаганне вбрання дозволяє їм повністю оголити душу одне перед одним. Бертолуччі наближає камеру впритул до своїх героїв, фіксуючи кожен нюанс їхніх облич, наділених нетиповою красою, кожен вигин їхніх тіл. "Ти і я" - дуже тілесна стрічка, а брат із сестрою фізично пізнають один одного, навіть не вдаючись до сексу.
Зрештою, стрічка видається дещо одномірнішою, значно скромнішою та простішою за інші роботи режисера. Душевних переживань юних героїв замало, щоби втримати інтерес впродовж усього фільму. Інколи картина тримається лише на особистому шармі молодих акторів Теа Фалько та Якопо Олмо Антінорі. Це, може, і не найкраща стрічка Бертолуччі, але в ній є свій шарм та привабливість, які залишають по собі приємний кінематографічний післясмак.
УП. Життя, 08.03.2013