Під легенями Києва_сценарій.doc
Коментарі
Пане Юрію, щиро дякую за Ваш коментар.
У фіналі мені хотілось зробити так, щоб кожен читач/глядач сам для себе вирішив з ким залишилась героїня, щоб кожен зробив свої висновки :)
Переконує драматична інтонація щирістю, експресією! телефони, близнючки, - «позвони мне, позвони» і « не сможешщь переждать и двух человек у автомата», це до знахідок!
Пошуки форми, що передає високий трагізм першого кохання, - взагалі поза усіма конкурсами, супер!
До мінусів - відкритий фінал в «романсі про закоханих»…?
Що ж тоді ми читали (дивились), якщо ЦЬОМУ немає кінця? Що вона знайшла?
Власне, і не в «романсі» такий фінал не те що не зовсім доречний, а й неможливий.
Не знаю, кого, чи… як завжди, і того люблю, і того… Останній кадр саме про це, тож і початок нової майоти…
Потрібно визначатись, тобто дописати, а в цій ситуації, це й ще закласти фінал на початку, тобто його створити, бо його немає…
Логіка підказує, що там, на початку має збоку лускати насіння третій, якийсь негідник, якому це святе кохання впаде згори.
Ну не Дімон же!
Євгеніє, даруйте, з кого??? Обирати між неможлим і нелюбим?
Скажімо, невеликий вибір…,До того ж, нецікаво. Пропонуючи таке, Ви маєте глядача за ідіота.
Тож або неможливе зробити можливим, або на мою думку, має бути Третій…
Аж до «знеособленого» сексу.
Саме, щоб глядач міг вибрати.
А хто це буде, діапазон великий, уся Ваша філософія в цьому буде.
Творчих успіхів!
Написав Юрій Сорока, 08:18 15.05.2013