В українському (і російському) прокаті стрічка Роджера Доналдсона Seeking Justice, тобто «В пошуках правосуддя», що демонструється від 12 січня, була перекладена як «Голодний кролик атакує». Ця загадкова фраза позначає кодовий сигнал, яким у картині обмінюються члени таємного братства убивць. Нам навіть пояснюють його хитре філософське значення, яке, проте, ніяк не впливає на розвиток сюжету.
З іншого боку, "кроликом" можна назвати головного героя стрічки – скромного шкільного вчителя літератури із Нью-Орлеана Вілла Джерарда (Ніколас Кейдж), який звик жити тихо і впорядковано. Він душа в душу живе зі своєю дружиною Лорою (Дженуарі Джонс), ніколи не вв’язується у сутички зі важкими учнями, а у вільний час грає у шахи зі своїм найкращим другом. Ідилія закінчується, коли Лору жорстоко ґвалтує якийсь збоченець.
Несподівано Вілл отримує пропозицію від незнайомого чоловіка (Ґай Пірс), який обіцяє розправитися зі злочинцем в обмін на дріб’язкову послугу. Незнайомець називає себе членом таємної організації, яка очищає вулиці міста від покидьків суспільства. Зрештою, Вілл згоджується на їхні послуги. Ґвалтівника покарано, але для Вілла настає час розплати – "благодійники" вимагають, щоби він убив людину, інакше загине сам. Тут кролик-вчитель змушений атакувати, аби захистити себе та кохану від братчиків-убивць.
Новозеландець Роджер Доналдсон знімає бойовики ще з 1970-х років, і "Голодний кролик" чимось дуже нагадує сюжети тих часів – самотній шукач справедливості вступає до двобою із могутньою організацією. Присутня у стрічці іще одна популярна тема 70-х – змова. Втім, Дональдсон намагається освіжити картину за допомогою ручної камери, яку поміщає у самий центр подій. Цей прийом гарно спрацьовує кілька разів, але враження від стрічки все ж не покращує.
Уся історія, яка трапилась із Віллом, виглядає аж занадто штучною, як і загадкова таємна організація любителів справедливості, що вона невідомо на кого працює і невідомо навіщо вбиває невинних. А судячи з того, що слова про голодного кролика, здається, знайомі кожній собаці у Нью-Орлеані, незрозуміло, як братчикам вдається зберігати конспірацію.
Сам Ніколас Кейдж, зі своїм незмінним виразом обличчя, демонструє нам непересічну фізичну підготовку вчителя літератури – він швидко бігає, долаючи перешкоди, спритно видирається на міст, стрибає із висоти і буквально вистрибує з-під коліс автомобіля. Його дружина-віолончелістка також поводиться як досвідчений секретний агент із хорошою виправкою. Змовники-убивці, які виглядають мов скінгеди, а поводяться, як ідіоти, на їхньому фоні програють за всіма параметрами. Тож фінал картини доволі передбачуваний.
Втім, фільми про "самотніх стрільців", які знімалися у 70-ті, також зазвичай важко назвати шедеврами кіно. Відтак, стрічка "Голодний кролик атакує", у якій ми сьогодні бачимо тільки штампи та посередній екшн, за тридцять-сорок років виглядатиме якщо не взірцем жанру, то об’єктом ностальгії вже точно.
УП. Життя, 13.01.2012