втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Віктор ГлоньСМ

Друга частина фільму Фресіса Лоренса “Голодні ігри: Переспівниця” (і заключна – всієї трилогії) з Дженіфер Лоренс у головній ролі демонструється в українському кінопрокаті від 19 листопада…

Немає сенсу переказувати зміст попередніх серій, прихильники і так усе добре знають, а нові глядачі можуть дивитися другу частину “Переспівниці”, як окремий фільм. Головне, треба знати, що перед нами антиутопічний погляд на майбутнє Північної Америки, де на уламках Канади, США і Мексики постав Панем – об’єднання 13-и округів, серед яких усім заправляє тоталітарний диктат Капітолію. Крім фізичної сили, основним джерелом контролю Капітолію постають мас-медії та видовища, тому чи не найголовнішою фігурою у владній структурі є постать продюсера, який переважно лишається за лаштунками подій.

Наші герої, звісно, учасники руху повстанців, які намагаються повалити владу Капітолію, й перед ними стоїть останнє завдання – пробратися в центр Капітолію та вбити президента, щоб покласти край його кривавому теророві.

Хоча скидається, ніби на нас чекає історія про шикоромасштабне повстання з великими батальними сценами, насправді ми станемо свідками чогось подібнішого до квесту, до комп’ютерної гри в жанрі RPG. Шлях до серця Капітолію доведеться пройти групі лише з десятка повстанців на чолі з Катніс Евердін – переможницею жорстокого реаліті-шоу “Голодні ігри”, яка стала вособленням руху спротиву.

Коротше кажучи, більшість того, що відбувається у всесвіті фільму – це гра на камеру і вправний монтаж. Всемогутність мас-медійного образу пробирається навіть у таку інтимну лінію сюжету, як любовний трикутник між Катніс, Ґейлом і Пітою. Таким чином, героїні, крім провадження гібридної війни, в останній частині фільму доведеться також відвоювати образ справжньої себе та змогти побачити правдиве “я” свого обранця, аби нарешті отримати можливість облаштувати особисте життя.

Актуальний у наш час меседж про маніпулювання шляхом засобів масової інформації губиться за прагненням уже продюсерів самого фільму створити з екранізації книжок Сюзенн Колінз передусім видовище. І видовище це набуває чудернацьких обрисів, де кадр заповнюють клаптики різних епох, тенденцій і взагалі “чогось, що ми вже десь бачили” – від обраного Нео з “Матриці” братів Вачовскі до найновішого екранного переосмислення любовного трикутника з “Сутінок” із Крістен Стюарт, Робертом Патінсоном і Тейлором Лотнером; від помпезности Стародавніх Греції та Риму до переродження їхніх ознак у нацистському Третьому Райху та комуністичному Радянському Союзі; від мутантів-зомбі, яким промили мізки, до Старшого Брата Джорджа Орвела, який мав би за всім стежити… Але в “Голодних іграх” Старший Брат вже не має потреби стежити, він зрозумів, що для збереження контролю головне – показувати й організовувати видовище.

Таким чином, Старшим Братом “Голодних ігор” став ефемерний продюсер Плутарх. Сумної іронії додає тут той факт, що виконавець ролі Плутарха Філіп Сеймур Гофман помер на початку минулого року ще до виходу на екрани першої частини “Переспівниці” (а в найпершому фільмі кіносеріалу його не було взагалі). Але він досі продовжує грати у фільмі, що вийшов на екрани наприкінці осени 2015, бо це шоу вже ніщо не спинить. Так само, як і навряд чи вдасться уникнути проведення нових “Голодних ігор” т тій чи иншій формі в Панемі після зміни президента і навіть придушення спроби підступної лідерки повстання встановити власну диктатуру. Можливо, Катніс і вдасться зникнути з інформаційного поля Панема, але самé інформаційне поле нікуди не зникне й етер хоч-не-хоч, а таки доведеться заповнювати новими видовищами…

Не можна не згадати й про своєрідну появу “Старшого Брата” (в особі студії Disney?) на прес-показі фільму в Україні, коли журналістів перед входом до зали попросили здати мобільні телефони представникам “Української антипіратської асоціації”. Який сенс був у таких діях, коли стрічка вийшла в широкий прокат вже наступного ранку після прес-показу, сказати важко. Але меседж ця акція послала досить чіткий і озвучувати його, чесно сказати, не дуже хочеться. Зрештою, бодай журналісти і критики мають зберігати віру в презумпцію невинуватости…

Коментарі