втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

Анна Купінська 

Одразу скажу, що нова стрічка Девіда Кроненберґа "Космополіс"/ Cosmopolis, що від 8 серпня в українському кінопрокаті, призначена "не для всіх" і навіть не для всіх любителів творчості цього режисера. Вона належить до штибу картин, які під час перегляду викликають дискомфорт у глядачів, а після сеансу залишають забагато питань без відповідей.

Безперечно, жоден фільм знаменитого канадця не назвеш легким чи приємним, проте "Космополіс" не дає пересічному глядачеві ані об’єкта для ідентифікації, ані поля для звичайного людського співчуття.

Сценарист і режисер Девід Кроненберґ під час фільмування "Космополіса"

Ця картина з’явилася у результаті творчого переосмислення Кроненберґом однойменного бестселера американського письменника Дона ДеЛілло. Головним героєм стрічки є 28-літній мільярдер та фінансовий магнат Ерік Пеккер, який на початку оповіді приймає не дуже вдале рішення постригтися у пам’ятній для нього перукарні на іншому кінці міста. Він сідає у білий лімузин, нашпигований різним високотехнологічним приладдям, і вирушає у свою Одиссею небезпечними вулицями мегаполісу.

Роман "Космополіс", який вийшов друком ще 2003 року, у пресі хвалили за критику капіталізму, а після минулорічної акції "Окупуй Волл-стріт", взагалі охрестили "пророцтвом". Кроненберґ зберіг "антикапіталістичну" складову першоджерела, проте, цілком очевидно, що режисера цікавив не політичний пафос, а типова для нього історія зовнішньої та внутрішньої трансформації головного героя.

Сучасний Улісс має колосальні статки, власний бомбардувальник, який, правда, не може літати, та нелюбу, але дуже багату молоду дружину. Проте єдине, що його турбує в житті – це курс юаня, зміни якого не можуть передбачити навіть найкращі аналітики компанії. І поки він силується проникнути у таємниці цієї валюти, зовнішній світ, від якого він так вперто ховався, нагло вривається у його лімузин і навіть у його власне тіло.

Дорога до перукарні стане для Еріка Пеккера непересічним життєвим досвідом. Кожна зустріч, кожна розмова, кожен вихід із лімузина потроху позбавлятиме героя зовнішнього лоску і, врешті-решт, приведе до повного руйнування його світу. Зрештою, усе, що відбуватиметься із Еріком – це чиста абстракція, як і його спілкування з оточуючими. До діалогів у картині пристосуватися дуже важко, адже глибокодумні слова героїв насправді не мають жодного сенсу і нічого не змінюють.

Подібний сценарний хід можна легко по тлумачити як метафору існування сучасного капіталізму, який функціонує на чистій абстракції, легко заробляючи колосальні гроші з повітря і так само легко втрачаючи їх. Та Кроненберґ зовсім не закликає виходити на вулиці та закидати багатіїв дохлими пацюками. Він зосереджуються на розпаді ідеального і холодного образу (тут важко щось говорити про особистість) Еріка Пеккера, який наприкінці фільму нарешті стане спроможним на справжні емоції.

Роль Пеккера дісталася зірці "Сутінкової саги" Роберту Паттінсону, який зміг довести, що доріс до справді драматичних ролей. Та схоже, що у фільм Кроненберґа він потрапив якраз завдяки "Сутінкам", адже блідий та відсторонений Ерік до болю нагадує якогось кіношного красеня-вампіра.

Окрім Паттінсона у стрічці з’явилися Джей Барушель, Джульєт Бінош та неперевершений Пол Джіаматті, який зіграв "жертву капіталу", таку ж непривабливу, як і її пригноблювачі.

З іншого боку, "Космополіс" можна також розглядати і як комедію, щоправда, сповнену якогось збоченого та химерного гумору. Принаймні стрічка має кілька сцен, від яких хочеться зайтися істеричним сміхом, як от епізод із "тортовим маніяком" у виконанні Матьє Амальріка. А кульмінацією цього "шоу потвор" стане сцена із оглядом простати, яка безперечно стане незабутньою і для шанувальників Кроненберґа, і для усіх фанатів Паттінсона.

Та попри все, "Космополіс" залишається однією з найбільш неоднозначних та недружніх до глядача картин Кроненберґа. Дивитися її можна і варто, але перед тим необхідно розрахувати свої сили та любов до подібного кінематографа.

УП. Життя, 10.08.2012

Коментарі