12 грудня 2015 року в Берліні відбулася 28-ма урочиста церемонія вручення призів Європейської кіноакадемії. Одним із учасників заходу був кінознавець, член Європейської кіноакадемії та Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI Алік Шпилюк. Подаємо його розповідь про подію.
Алік Шпилюк, НСКУ
Переможців 28-ї премії Європейської кіноакадемії вшанували у театрі Haus der Berliner Festspiele, що є старим центром Берлінського кінофестивалю, на дуже теплій церемонії. Мені приємно відзначити, що багато з моїх фаворитів, за які я (як член Європейської кіноакадемії) голосував, – перемогли.
Було і декілька несподіванок. І обидві головні – стосувалися митців, які отримали почесні призи: Шарлотти Ремплінґ, відзначеної Призом за внесок в кінематограф («За життєві досягнення»), і Майкла Кейна, якого вшанували Почесним призом Президента і Виконавчої ради Європейської кіноакадемії – дуже спеціальною нагородою, яку цього року вручали лише втретє. До того її лауреатами були Мішель Пікколі та Мануель де Олівейра.
Несподіванка полягала у тому, що попри отримання високих призів за кар’єрні здобутки, ці представники акторської братії отримали також призи за найкраще виконання жіночої та чоловічої ролей у цьогорічних фільмах: Шарлотта Ремплінг – за роль у «45 років» (реж. Ендрю Гей), Майкл Кейн – за роль у «Молодості» (реж. Паоло Соррентіно, в українському прокаті – «Юність»). Те, що члени Європейської кіноакадемії (а їх загалом більше трьох тисяч) відзначили акторів, вже знаючи про підготовлені для них спеціальні нагороди, засвідчує, що вони були найкращими.
Шарлотта Ремплінґ і Майкл Кейн
Абсолютним цьогорічним переможцем став фільм «Молодість». Він отримав приз за найкращий фільм, а також нагороду за режисуру і найкращу чоловічу роль. Мене тішить такий вибір, хоча я особисто голосував за інший фільм як найкращий – стрічку Роя Андерссона «Голуб сидів на гілці, міркуючи про буття». І я радий тому, що «Голуб…» отримав приз найкращій комедії.
Рой Андерссон – людина фантастична. Ми знайомі з початку 1990-х років, коли були на Міжнародному фестивалі короткометражних фільмів у Клермон-Феррані (де, між іншим, у лютому 2016 року у конкурсі буде продемонстровано українську стрічку«Син» Філіпа Сотниченка, учасника Сценарної Майстерні). І вручення Рою Андерссону нагороди теж було фантастичним. Отримуючи приз, він сказав, що вдячний Європейській кіноакадемії саме за таку відзнаку, адже, коли знімав фільм, лише сам один усвідомлював, що творить комедію. На екрані показали фрагменти з робочих моментів знімання «Голуба…», які підтвердили слова режисера. Всі члени кіногрупи були дуже серйозними, а він – щиро радів зі зйомок.
Рой Андерссон
Тут варто розповісти про саму процедуру визначення номінантів і переможців премії Європейської кіноакадемії, в якій я брав участь не лише як кіноакадемік, а також як експерт.
Висунення фільмів на премію складається із двох етапів. На першому етапі члени Європейської кіноакадемії обирають з-поміж широкого переліку фільмів-претендентів, голосуючи за них в кожній номінації. За результатами підрахунку голосів визначають п’ять (чи шість) номінантів у кожній категорії, з-поміж яких на другому етапі голосування кіноакадеміки і обирають переможця.
І тут ми повертаємося до процедури формування широкого переліку претендентів, який презентують членам Європейської кіноакадемії. І вона також складається із двох етапів.
Існує низка країн Європи, що мають найбільшу кількість членів кіноакадемії (Німеччина, Франція, Іспанія тощо), – вони визначаються із претендентом всередині країни самі. Фільм, який вони висувають на премію, включають до розгляду без обговорень.
Водночас стрічки на розгляд Європейської кіноакадемії можуть пропонувати різноманітні організації, кінокритики, дистриб’ютори, прокатники, фестивалі тощо. Звичайно, Виконавча рада Європейської кіноакадемії сама не може переглянути всі подані роботи, аби прийняти рішення, включати їх до списку, чи ні. Для того вона запрошує незалежних експертів з різних регіонів Європи.
Традиційно експерти оцінюють фільми за регіонами – кінематограф Скандинавії, Східної Європи, Балкан, Південної Європи. Цього року до групи було вирішено залучити шостого експерта із кіно «Східної-Східної Європи» – головно Росії, Білорусії, України. Честь бути представником Європейської кіноакадемії в регіоні випала мені. Безумовно, я намагався включити до переліку декілька фільмів, вироблених в Україні, в тому числі «Незламну» Сергія Мокрицького. І вона була в широкому переліку стрічок, але члени Європейської кіноакадемії не підтримали кандидатуру.
Сподіваюся, для українського кіно все попереду. Зрештою, минулого року «Плем’я» Мирослава Слабошпицького вже отримувало від Європейської кіноакадемії приз «Європейське відкриття», нагороду FIPRESCI найкращому першому фільму.
До України взагалі прикута велика увага Європейської кіноакадемії. В першу чергу це пов’язано зі справою ув’язненого в Росії Олега Сенцова. Власне під час церемонії вручення призів йому було присвячено окрему спеціальну подію: видатний європейський, німецький актор Деніель Брюль розповів про сфальшовану справу Олега Сенцова, пообіцявши, що Європейська кіноакадемія буде і далі підтримувати його.
Маю зазначити, що вранці того ж дня, 12 грудня, відбулася Генеральна асамблея Європейської кіноакадемії, на якій справі Олега Сенцова було присвячено окреме обговорення. Всі присутні висловили абсолютну підтримку ініціативам Європейської кіноакадемії, спрямованим на захист Олега Сенцова і його родини, і, загалом, усім акціям, які можуть сприяти тому, аби він він, дай Боже, вийшов на волю та повернувся до кінематографічної діяльності, на що всі насправді дуже сподіваються.