втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

ВПРАВІ ЗМІНИТИ ВСЕ

28.05.2013


Сценарій ігрового короткометражного фільму


Коментарі



Андрію, закадровий голос це завжди на голову вище, ніж звичайний діалог, у ньому закладена Ваша ідея і ніяка озвучка й закадрові веселощі цю ідею не витягнуть. Так, можна зробити ставку на цей закадровий голос, але в такому випадку слід попотіти над СЛОВОМ, відчути його художній смак і захопити цим смаком глядача. Почитайте для прикладу прозу Евгена Пашковського – там слово, що різець, воно – випирає свідомим потоком, несе і магічну силу, і образ. У Вас же, даруйте, слово на рівні районної газети. Постарайтеся цього уникати (…змінить усе на краще… результати тішили як мене так і інших, але... тому не міг заснути, багато думав, головний біль мучив мене постійно) Зрештою, задайте цікавий неповторний настрій своєму герою, захопіть ним інших і можливо, все вийде. Удачі.

Написав Федір Янько, 10:55 03.06.2013

Федір не сказав би що це складно але тут є свої специфіки, які потрібно врахувати і ось які...
Я інженер монтажу вже 4 рік, маю операторськи навики, аранжувальник, аудіотехнолог за освітою, хоч і молодий сценарист але враховую роботу команди. Тому в закадрових фільмах, тривалістю 13-15 хв, глядача триматиме якісна картинка, гра та звукове оформлення, а звук це 30 % успіху. Відустність діагологу інших героїв - може в деякій мірі компенсувати їх акторська гра і фоновий шум(давай-давай, га-га, ой-ой). Злагоджена команда на цілена на успіх наврядчи бачить у чомусь складність окрім фінансової підтримки.
Можливо, це звучить як сперечання але все ж... на мою думку перший сценарій у сценаристів досконало не ідеальний, але до критики ставлюся позитивно адже це розвиток... Одноголосі як і німі короткометражки повинні мати свою вагу за що варто й боротися))) Ось так.

Написав Андрій Рябко, 09:13 03.06.2013

Андрію, дуже складно, як для кіно, викласти історію, обмежившись лише закадровим голосом. Історія має розгортатися кожною наступною дією. Домисли домислами, але ж не забувайте про трьохактну структуру, вона обов’язково має бути у ваших закадрових монологах, щоби зацікавити глядача, симпатизувати, співчувати герою та слідувати за ним до фіналу. Закадровий голос в кіно – це щось значуще, особливе… З самого початку глядач або ж вірить, симпатизує і сприймає цей голос, або ж ні.

Написав Федір Янько, 12:00 31.05.2013

Геннадій, розповім Вам цікаву історію народження самого сценарію.
Саму ідею, ще два роки тому, я написав випадково, під цим же впливом (як кажуть на реальних подіях) і невеличкої дипресії (мабуть кожний там перебував) вийшовши із цього стану і вважаючи фіналом залишив її на такому етапі як є. Жодних сцен, дій чи деталей, писав не замислюючись. Тоді це був мій голос з середини.

І так сталося, що натрапивши на фестиваль сценаріїв вирішив узяти участь. Знайшов цю записану ідею на дисках - добавив дії та відформатував читабельно і через "спєшку" не звернув увагу на закінчення і образ героя.
Вашою думкою і пропозиціїми наштовхнули мене на одне фінальне закінчення, за що й спасибі. Але знаючи себе і наплив ідей можу захопитися, що і боюся, так як одна короткометражка пішла шляхом в повний метр. Запишу і доопрацюю сценарій, але вже після закінчення фестивалю, можливо там скажуть ще щось до Вашої думки.
Дякую Вам за гарний коментар ;)

Написав Андрій Рябко, 12:59 30.05.2013

Текст безумовно чіпляє та спричиняє творення цілого ряду алюзій щодо нього.
Адже тема суголосна світовому мистецтву й проходить окремою віхою через творчість, та власне й через життя, багатьох людей.
Власне, й славетний Уільям Джеймс, автор однієї з теорій емоцій та родоначальник цілої галузі в психології, у своїх спогадах описував саме такий злам, що він його пережив, страждаючи деперсією, аж доки не сказав собі досить.

А ще чомусь пригадалась кінострічка "Ігри розуму", саме в тому місці, де герой начебто прийняв свого двійника, створилося враження, що він так й навчиться жити з ним. Але все ж таки фінал вийшов дещо іншим.

А ще ось таке навіяло:
Друг мой, друг мой,
Я очень и очень болен.
Сам не знаю, откуда взялась эта боль.
То ли ветер свистит
Над пустым и безлюдным полем,
То ль, как рощу в сентябрь,
Осыпает мозги алкоголь.
Ну й так далі по тексту (С. Єсєниін "Чорна людина")
(Вибачте за російську, але перекладати класика чомусь рука не підіймається).
Втім, тим не менш, напевно не погано було б дещо доопрацювати.
Адже без відповіді так й полишається питання, чи то пак чинник, мотивація виступають не розкритими, що власне й спричинили злам, а головне - надали герою оте право змінити все, яким він чомусь до того не поспішав скористатися. Хоча тут може на меті й було не розкривати головну мотивацію, але без її розуміння герой чомусь цілісно не читається, а тому й переконує своєю правдивісттю дещо мляво.
Ну й напевно, (хоча це вже можливо занадто суб'єктивно), непогано було б, якби герой не сам про себе розповідав, а говорив за нього хтось інший, але все ж не безіменний, безликий, а отже й бездушний голос за кадром, а якийсь герой. Й чому б тим героєм не зробити якраз отого двійника? А можливо най би він не просто наративом констатував склавшийся стан речей, а звинувачував би та вимагав, що в свою чергу дозволило б додати трохи драматизму в ровзиток історії, адже в даному випадку його таки не вистачає. Хоча знову ж, напевно слід наголосити на суб'єктивності останнього абзацу, адже цілком можливо, що перебуваю під впливом вищеозначеної поеми, а тому не зовсім правильно вловив зміст самого сценарію.
От якось так.

Написав Геннадій Коваль, 19:15 29.05.2013