Тритмент сценарію ігрового повнометражного фільму

Сценарій "Кінь з..." читайте на СМ тут >>>

1. У центрі Харкова при великому скупченні роззяв встановлюють пам'ятник – кінну статую засновника міста. Головний герой, молодий чоловік Андрій, вислуховує історичну версію Бориса, літнього друга родини: у зв'язку з тим, що статуя кінна, ця подія може вважатися вельми значною, оскільки саме з цього часу Україну справді можна розглядати незалежною державою. Мовляв, підлеглим народам раніше ставили пам'ятники на кобилах, а російським героям - на конях. В компанії Борис мав славу людини освіченої, і йому з побоюванням, але довіряли. Так і цього разу: серед спостерігачів процесу встановлення знайшлася молода гарна дівчина Катерина, яка заперечує Борисові й на доказ, використовуючи трохи увігнуті долоні рук, демонструє розміри підвісної ендокринної системи коня Салавата Юлаєва в Уфі. Дівчина Катерина відразу розцілована Андрієм. Насправді, поцілунок є взаємним і здавалося, що назавжди.

2. Підйомний кран, що чимось нагадує попередній, методом розгойдування вкидає рояль у віконний отвір квартири висотного будинку. Рояль зустрічають, притиснувшись один до одного, перелякані двійнята - хлопчик і дівчинка, діти Катерини та Андрія. Окрім новосілля, цей день виявився переломним і в історії України. Починався Майдан.

Повз будинок героїв вулицею проносять багатометрове полотнище Російського триколору. Демонстранти вигукують гасла: «Харків це Росія», «Путін, прийди!», «Росія! Росія!», «Кордон вздовж Дніпра». Андрій поодинці рветься у бій, його зупиняє Катерина. Починається нове майданне життя, до якого були залучені герої, їхні близькі друзі, друзі родини. Тут і мітинги біля пам'ятника Т. Шевченку, і протистояння біля облдержадміністрації. Мітинги в інших знакових локаціях міста, де наші герої та їхні друзі зазнають постійних нападок з боку антимайданівців, які застосовують бейсбольні біти, часто під управлінням місцевої поліції. Судячи з масовості та організованості цих сил, було зрозуміло, що вони мають підтримку місцевої влади. Зокрема, ця обставина підтверджувалася застосуванням спеціальних звукопідсилювальних автомобілів, численних прапорів і плакатів, і, природно, людьми, яких пригнали за так званою рознарядкою.

3. Катерина з найближчою подругою Наталкою та свекрухою Ольгою бере участь у копанні окопів в одній з прикордонних з Росією застав. Під час цього заходу героїня ділиться з подругою інформацією про недавній адюльтер зі своїм начальником, що під дією алкоголю випадково трапився на корпоративі, а начальник, у свою чергу, користується інтрижкою і намагається повністю заволодіти Катериною і зруйнувати її родину, використовуючи для цього будь-які важелі, в тому числі шантаж. Маючи спритність і гострий розум, він постійно посилює тиск на Героїню.

Але на щастя, сумні думки в голові Катерини іноді змінюються радісними подіями, наприклад, коли харків'яни за величезного збігу народу на одній з найбільших площ Європи звалюють найбільший у світі 18-ти тонний пам'ятник Леніну.

4. Андрій із групою товаришів прямують до Києва на допомогу Майдану. Дороги до столиці практично перекриті, квитки на потяги та автобуси не продаються. Близький родич одного з товаришів Андрія виявляється керівником Південної залізниці, й завдяки йому друзям дістається цілий вагон у порожньому поїзді. Андрій із товаришами опиняються на Майдані, де цього дня точиться його звичайне життя. Люди радіють, перебувають на підйомі, співають пісні, готують у казанах український борщ, виступають із лекціями, навіть про історію стародавнього Риму. Андрій незадоволений тим, що їхня подорож до Києва припала на мирне протистояння, і в боях брати участь не довелося. Але після повернення, коли Катерина зустрічає на вокзалі чоловіка і повз неї проїжджають порожні вагони новенького корейського потягу, в одному вагоні вона бачить побитих і поранених друзів чоловіка й самого Андрія з відірваним вухом. Як з'ясувалося, Андрій з товаришами таки зазнали нападу антимайданівських прихильників. Серед пасажирів вагона, а отже друзів та знайомих Андрія, Катерина помічає свого начальника - того самого швидкоплинного коханця, який, переслідуючи свої цілі, зумів проникнути навіть у це середовище, оточення її Андрія. Більше того, як з'ясувалося, він захистив її чоловіка від удару бейсбольною битою по голові, підставивши свою руку.

5. У театрі, де працює подруга Катерини Наталка та куди на здачу вистави були запрошені практично всі друзі та знайомі героїв, коханець Катерини з'являється знову. І вже не просто як пересічний глядач, а як спонсор цієї самої прем'єрної вистави, постановку якої він сплатив і перебуває в близьких дружніх відносинах з директором театру. У них з Катериною відбулася вкрай неприємна розмова, з якої видно: коханець не має наміру відступати, й розв'язка найближчим часом неминуча.

6. З усього зрозуміло, що Катерина все ж таки зважилася розповісти своєму чоловікові про все, що сталося. Напевно, тому вона влаштовує чудову романтичну вечерю зі смачною, вишуканою їжею, вином та свічками.

Але під час інтимної близькості між героями, у момент, коли Катерина була спиною до Андрія, на його телефон надходить повідомлення. Незважаючи на момент, Катерина все ж таки пропонує чоловікові переглянути повідомлення. Спочатку з блювотними позивами зі спальні у ванну вибігає Андрій, а потім, коли зображення змогла роздивитися й Катерина, вона бачить себе під час того самого горезвісного статевого акту зі своїм начальником у її власному кабінеті під час корпоративу, на якому вона, як зазначалося раніше, була до неможливого п'яною. Катерина одразу розуміє, хто є джерелом цього повідомлення та відео, і в стані афекту одразу зателефонувала своєму начальникові.

Однак впродовж цієї розмови її початковий запал дещо зменшується, особливо після того, як коханець не лише заперечує свою участь у зйомці та надсиланні відео, а й наводить аргументи на своє виправдання. А саме: мовляв, дії відбувалися не в його, а в її кабінеті, а значить з його боку не було жодного сенсу встановлювати там приховану камеру. Крім того, він пропонує прочитати повідомлення, яке, можливо, додавалося до відео. Дійсно, таке повідомлення є і з нього випливає, що відео надіслав якийсь приватний детектив, який після цього відео небезпідставно пропонує припинити стеження і з ним, детективом, розрахуватися. Схоже, нова обставина справи стала якоюсь рятувальною соломинкою для Катерини, і вона нею користується. Тепер її власна неконтрольована, випадкова і ненавмисна зрада меркне в порівнянні з тим, що зробив Андрій. Виявилось, що її чоловік стежив за нею. І для цього не було жодного приводу. Після нетривалої розмови через двері ванної кімнати Катерина залишає чоловіка.

7. Минають роки. Катерина одружена зі своїм колишнім коханцем, вони виховують дітей Катерини та Андрія, тепер уже чоловіка колишнього. Точніше, теоретично в Андрія не забирали таку можливість, але завдяки зусиллям матері нового чоловіка, зустрічатися зі своїми дітьми йому вкрай важко. То для дітей вигадували захоплюючі справи, від яких на користь зустрічі з батьком відмовитися майже неможливо, бо їх просто відвозили, наприклад, до Парижу. Таке становище підсилювалося ще й тією обставиною, що Андрій добровольцем пішов служити до армії під час так званої антитерористичної операції. Він служить офіцером в одному з підрозділів і випадково є свідком того, як один з його підлеглих, отримавши з дому повідомлення про те, що його дружина залишає його й з двома дітьми йде до іншого, вирішує покінчити життя самогубством.

Під час обстрілу військовий вискакує з укриття та біжить у напрямку ворога. Складається враження, що Андрій трохи заздрить подібному результату.

На прохання очевидців події командир роти все-таки складає рапорт про загибель бійця в бою, щоб діти загиблого не втратили право на фінансову допомогу, й відправляє його тіло на батьківщину у супроводі Андрія та військовослужбовиці, яка має до Андрія теплі почуття. Як завжди буває у подібних випадках, транспорт із тілом загиблого на колінах зустрічає все село. 

8. Андрій таки залишає службу і повертається на роботу до свого театру, де він працює головним спеціалістом зі сценічного обладнання. У театрі його безмірно поважають, і коли до нього на роботу приходить Катерина, головний режисер навіть дозволив скористатися своїм режисерським столиком. Із чим же прийшла Катерина? А прийшла вона, ні багато, ні мало, з тим щоб Андрій відмовився від батьківства своїх дітей. З усього видно, що Катерині ця місія неприємна, що вона виконує чиюсь волю, але… Їй самій це не подобається, та доводиться надати колишньому чоловікові докази його недостойної, особливо у зв'язку з вихованням дітей, поведінки. На так званій відеофіксації видно, як Андрій у нетверезому стані справляє малу потребу в громадському місці у присутності власних дітей. Андрій розуміє, що відео сфальшоване і не приймає загрози. Він вважає, що незважаючи на продажність наших суддів, жодний суд не наважиться позбавити батьківства його, офіцера й героя війни. Але коли своє бажання з цього приводу висловили власні діти, які перебували в цій же залі, він підписав документи. У цей час на сцені відбувалася демонстрація сценічних костюмів, і серед них костюм бомжа порушив в Андрієві спогади. Він пропонує колишній дружині вказати новому чоловікові на неточність, допущену ним під час фальсифікації того злощасного відео, що з'явилося в результаті стеження, яке нібито замовив Андрій. Нібито де він, Андрій, спробував здійснити контрольну оплату за карткою, зазначеною в листі, і сплата не пройшла через відсутність такої картки в банківській системі. Мовляв, де правильніше було б використати, наприклад, бомжа. Відмити його та зареєструвати на нього картку, але справжню, що дозволило б уникнути такого конфузу. Катерина зрозуміла, що сталося. Вона кричить на весь театр. Катерина наказує дітям негайно йти додому до батька справжнього, тобто Андрія, а сама прямує до офісу, на свою та нового чоловіка роботу. Там у цей час він звітує перед акціонерами великої міжнародної фірми про діяльність місцевої компанії за минулий період. Катерина проноситься повз ресепшен, співробітників, повз секретарку, влітає в просторий кабінет, де проходить нарада, люто цілує чоловіка і... відкушує йому губу й випльовує закривавлену грудку на білий стіл, навколо якого сидять акціонери.

9. Катерина повертається додому до Андрія, він їй зовсім не радий, але через те, що квартира належить їм обом на рівних правах, не впустити її він не може. Уся квартира завалена різноманітними пакунками та ящиками, всіляким волонтерським товаром. Лише з деяких виступаючих деталей можна здогадатися, що в будинку, як і раніше, знаходиться той самий рояль… Виявилося, як висловилася сама Катерина, - вона не одна. Вона вагітна, і аборт робити пізно. Від часу свого повернення вона вважає себе і свою вагітність наслідком зґвалтування.

Катерина чомусь апелює до чоловіків, мовляв, тільки вони в змозі зрозуміти жах насильства фізичного, гірше якого може бути тільки насильство головного мозку, яке з нею самою і трапилося.

Катерина розуміє, що колишні стосунки відновити неможливо, але рада своїй наближеності до Андрія, нехай і візуальної, що трапляється хоча б зрідка. Замість другого, тепер також колишнього чоловіка, Катерину призначають директором компанії, яка перемагає у змаганні серед усіх європейських філій. На урочистому бенкеті з цієї нагоди вагітна Катерина одягає чорний, скоріше навіть чоловічий фрак, і в якості своєї герлфренд запрошує свою подругу - актрису театру Наталку, пояснюючи це тим, що на подібні раути приходити без пари не годиться, мовляв, усі з дружинами, а їй покликати більше нема кого. Тут же Катерина ділиться з подругою нещодавньою подією: спробою спокусити Андрія в дорогій спідній білизні, подарованій спеціально для цього випадку колишньою свекрухою Ольгою, та ця спокуса не мала успіху. Катерина цим натякає на специфічну, викликану зрадою партнерки, тобто нею, психогенною еректильною дисфункцією в Андрія. Наталка навіть зраділа такій інформації, тим більше що зовсім недавно, після випадкової перевірки такого діагнозу, можлива еректильна дисфункція виявилася швидше вибірковою. Жінки домовилися, що передача Андрія до рук подруги буде найкращим рішенням у ситуації, що склалася. Але коли Катерина повідомляє, що завдяки активним діям Ольги, яка насправді ніколи не припиняла любити свою невістку, забирати з пологового будинку Катерину буде Андрій, ласкавий настрій подруги, яка раніше була готова погодитися навіть на роль герлфренд, змінюється на протилежний, пригнічений. 

10. Катерина вважає за краще бути обвішаною молоковідсмоктувачами, ніж годувати дитину сама. Вона так і каже, що не може бачити, коли дівчинка дивиться на неї ненависними очима батька. В результаті дитиною змушений займатися Андрій, у якого природний інстинкт захисту немовляти, нехай і не власного, вище за негативні емоції у зв'язку з згвалтуванням мозку його колишньої дружини.

Ніч з 23 на 24 лютого 2022 року. Лунають вибухи. За вікном чорне небо осяяне вогняними сполохами. Почалася війна. Розуміючи, що Андрій знову піде до армії, Катерина просить його визнати батьківство новонародженої дитини. Мовляв, у цьому випадку відповідно до законодавства змінити ситуацію буде неможливо жодними тестами та навіть судами. Інакше існує небезпека, що мати колишнього чоловіка не полишить її у спокої і постійно буде поруч, в її житті. Подібний спосіб простіше та краще усиновлення. Більше того, як не дивно, він навіть дієвіший за звичайне батьківство. Андрій злегка приголомшений проханням, але, судячи з усього, не дуже йому противиться. Він розуміє, що краще нехай держава платить трьом дітям, аніж двом, бо ж годувати на ці гроші все одно доведеться трьох.

Біля військкомату повно людей. Велика черга складається з чоловіків, але є й жінки. Черга біля входу, ще більше жінок і дітей навколо. Ті, хто виходять із військкомату, радісні й веселі, а ті, хто до них підходять та обіймають, – плачуть. Протилежна реакція спостерігається з боку Андрія та його жінок, Катерини й Ольги. Андрій у настрої пригніченому, мати та Катерина сміються, остання навіть пританцьовує.

З'ясовується, що Катерина до відвідин Андрієм військкомату встигла побувати там сама і залишила заяву, щоб Андрія, як батька її трьох дітей, на підставі закону не закликали до армії. Сум зійшов з обличчя Андрія, коли він повідомив, що не обов'язково йти до ЗСУ - мовляв, добровольчі формування, такі як Азов, приймають чоловіків та жінок з будь-якими вадами.

Андрій також розуміє, що для досягнення максимальної матеріальної винагороди за його службу в армії на випадок загибелі не завадило б і одружитися. Катерина на сьомому небі від щастя, алк за мить, розуміючи справжню причину поведінки Андрія втікає; та, судячи з подальших подій, Андрій її наздогнав.

11. Катерині, її дітям, багатьом іншим родинам та близьким співробітників надав притулок Харківський театр ляльок. Стіни театру, будівля якого ще до революції була банком, дуже потужні, вони могли б витримати навіть пряме влучення ракети. Всередині будівлі є ще й приміщення сейфу, де зберігалися ляльки, а зараз, під час війни, його віддали матерям із дітьми та хатніми тваринами. У театрі розгорнулася справжня комуна. Хтось займається кухнею, пранням білизни, є цілодобові чергові, які під час тривоги переводять людей у більш захищене підвальне приміщення. Під час відбою повітряної тривоги в залі театру відбуваються різноманітні заходи. Дитячі свята, перегляди фільмів і навіть справжнє весілля. Так, весілля між співробітниками: композиторкою театру та машиністом сцени.

Більшість чоловіків займаються і волонтерською діяльністю. Вони виїжджають з укриття на автомобілях, розвозять гуманітарну допомогу, ліки, або просто перевозять містом людей похилого віку у їхніх справах або на вокзал для подальшої евакуації. Якось Михайло, голова театральної комуни й за сумісництвом актор театру у довоєнний час, зауважив, що стіни театру справді міцні, але дах над колосниками сцени залишає бажати кращого, тому жінок і дітей, які там сплять, треба терміново переводити у підвал. Треба зауважити, що люди, які знайшли притулок у театрі, були в набагато кращих умовах, ніж інші громадян міста, які змушені були ховатися у вологих холодних підвалах, непідготовлених старих бомбосховищах або в метро. Тому актори театру часто ставили в метро дитячі спектаклі. Там же проводив художні виставки та навчання дітей малюванню відомий художник, друг театру. Він тільки-но повернувся з міста і розповів, як ракета потрапила до під'їзду будинку, де жили друзі його батьків, і повністю його зруйнувала. Але залишилася неушкодженою біла стіна, на якій висіли і досі висять картини його та його друзів. Це були роботи - подарунки дитячій лікарці, яка лікувала дітей художників. Художник плакав, він сказав, що таку картинну галерею він запам'ятає на все життя.              

Весь побут театру чудово налагоджений, там навіть працює пральня, й особливої потреби виїжджати з театру не було. Проте періодично жителі комуни таки здійснюють вилазки з театру до своїх будинків. Ось і Катерина вирішила побувати у своїй квартирі. Вони там не були, мабуть, понад тиждень. Коли вона з дітьми піднімалися сходами, хлопчик, син Катерини, помітив, що двері квартири відчинені. Катерина увійшла першою. Посеред передпокою, в інвалідному візку, з повислою на плечі головою сидить Андрій. Катерина з дітьми провітрюють квартиру, усі втрьох миють Андрія. У квартиру вбігають мати та друг, товариш Андрія по службі. Оскільки друг витяг його пораненим з поля бою, Андрій почувається обуреним. Залишатися пораненим із пенсією, якої ледве вистачить на його власне утримання, не входило до його планів. Андрій, у якого атрофоване все, що нижче пояса, потребує доглядальниці. Як законна дружина, Катерина на цю роль пропонує себе; Андрій парирує, мовляв, дружина лише фіктивна. Але всі вже розуміють, що це насправді не так.

12. Минають дні, на постійні пропозиції старшого волонтера перевести Андрія до театру той відповідає відмовою. Катерина змушена мотатися між будинком та театром, від чоловіка до дітей та назад. Одного разу, прийшовши додому, вона побачила свекруху Ольгу, найближчу подругу Наталку, дітей, друга сім'ї й Андрія в колясці, одягненого в його улюблений сірий костюм, але головне - весь будинок був уставлений свічками, що горять як в той останній день в їхньому спільному житті.

Катерина має день народження. Діти затягли відому пісеньку, з ванної виходять робітники в уніформі з інструментами, вони змовницьки посміхаються, також вітають із днем народження. Діти першими не витримують інтриги та розкривають подарунок, що знаходиться у ванній. Всі гості прямують туди. Там біля узголів’я ванної штанга в розпірку між підлогою і стелею, і поперечина на висоті півметра над ванною. Після сумбурного пояснення дітей про призначення конструкції, яка нібито повинна допомогати поміщати тата у ванну та витягувати з неї, першими схаменулося покоління середнє, тобто всі окрім дітей та Ольги. Вони посміхаються і розуміють, що треба якнайшвидше закінчувати захід. Подруга згадує про перенесення комендантської години на годину раніше, тобто часу зовсім не лишається. Друг підтримує її, згадавши, що на келих шампанського, а для кого і соку, часу все ж таки вистачить.

Катерину та Андрія залишають самих, і вони використовують конструкцію за призначенням. Катерина на сьомому небі від щастя, і не від якогось там сексуального задоволення, а від самого факту володіння коханою людиною. Нехай він такий, який є, але він знову її. Вона хоче всього одразу. Катерина, сидячи на плечах Андрія, намагається заговорити з ним, але в його положенні зробити це вкрай важко, йому й дихати не просто, не те що відповідати на запитання, перебуваючи головою між ніг Катерини. Під час сексуальних втіх героїв поступово починає наростати гуркіт від розривів снарядів. Чи то від чергового потужнішого розриву, чи то від сміху, викликаного утрудненою реплікою Андрія, але Катерина випускає з рук перекладину і спиною падає у воду. Вона у щось упирається і від невимовної радості кричить. Катерина розвертається, те ж відбувається і з її ногами, що обвили шию Андрія. Вона пірнає під воду і виринає з неприкритим від побаченого блаженством на просвітленому обличчі. Потім Катерина на мить замислюється і різко переміщається до ніг Андрія, що стирчать із води. Цього разу кричить, але вже від болю Андрій. Після короткого обговорення питання про те, чи можна зламати статевий член, Катерина під водою відкидає його від своїх грудей, чим знімає больовий синдром з Андрія і просить поворухнути пальцями ніг. Андрій це робить. Катерина щаслива, вона цілує ноги чоловіка, притискається до них щокою, заплющує від насолоди очі. Чи то від наростаючих звуків розривів снарядів, чи то від щастя, яке її переповнило, Катерина не відразу помічає, що Андрій уже давно розмовляє по телефону і під час розмови вимагає негайно за ним приїхати і відвезти в розташування частини. Катерина змінюється на обличчі. Вона питає, - чи збирається він, Андрій, як і раніше піти, щоб не повернутися... Андрій відповдає, що повернеться, що б не трапилося! Катерина рушила до Андрія, щоб притиснутись до нього, але він пірнув під воду. Катерина рукою б'є по воді, шукає Андрія. Раптом Катерина здригнулася, втягла носом повітря, глибоко зітхнула і заплющила очі.

Подальші події відбуваються не у ванній, а в чудовому за красою озері. І розриви вже чути не як вибухи снарядів, а як якийсь барабанний дріб, що віщує музику.