втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

КАЙДАШЕВА СІМ'Я, АБО СУМНА ВЕСЕЛКА

12.01.2012


Літературний сценарій повнометражного ігрового фільму-трагікомедії за повістю Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»


Коментарі



Ви не перший пропонуєте розглянути варіант з адаптацією «Кайдашів». Це можливо, але то буде інший задум.

Адаптація потяне за собою «жизнеподобие», яке дуже точно треба вибудовувати, щоб не скотитися до елементарної неправди. При цьому втрачаємо образність та особливу кіноматографічну мову. Отримуємо, як зараз люблять говорити, «жанрове кіно».

Ми навідь можемо втратити дуже гостре, блискуче поєднання трагічного і комічного в побудові конфлікту, що є в Нечуя-Левицького. Треба буде шукати сьогоднішню, сучасну природу конфлікту.

Тому мені дуже цікава первинна історія, бо, на перший погляд, вона ніби з іншої планети. І майстерність втілення її в тому і полягає, що емоції минулого мають збігатися, зливатися з емоціями сьогодення.

Написав Іван Войтюк, 21:11 12.01.2012

А чи не розглядали Ви варіант адаптації "Кайдашевої сім'ї" до нашої сучасності? Себто, перенести дію в сьогоднішню Україну.

Я переконаний, що це потенційно мало би більший резонанс у суспільстві й глядацьку перспективу – глядач, судячи з усього, потребує нині, сказати б, прямої мови.

Та й з огляду на бюджет майбутнього фільму це виглядало би реалістичніше.

Написав Володимир Войтенко, 21:07 12.01.2012

Чому зараз виникла ідея екранізації «Кайдашевої сім’ї»?

Все, що зараз відбувається в нашому сучасному житті, я дуже боляче пропускаю через себе. Прийшло відчуття, що «КС» дуже точно може розказати нам і всьому світу, хто ми такі є, українці. Це кіно про нас і можливість подивитися на себе через відсторонених у часі людей та вийти на емоційне відкриття-питання: «Так нічого ж не змінилось!!! Скільки ж це нещастя може коїтися?».

В Нечуя-Левицького повість закінчується філософськи, майже трьома крапками. Зникає предмет конфлікту. Стара груша, за яку дерлись рідні брати, засохла!

Мені дуже подобається цей фінал. Але сьогодні, я хочу зробити предметом конфлікту не грушу, а горбак, що нависає над селом. Я дуже хочу, щоб всі Семигори пішли за Кайдашевими синами та почали б його розкопувати.

Дорога йде до села через горбак. Сильний дає крен. Воли та коні не витримують. Вози падають. Копати треба! Треба копати гору! Як каже Богдан Ступка: «Давайте гуртом перти плуга і буде нам радість!».

Така, мені здається, може бути відповідь на Ваше питання.

Написав Іван Войтюк, 21:05 12.01.2012

Звернення до екранізації класичних літературних творів в той чи той час щось та означає. В різні часи один і той самий твір може промовляти інше.

Цікаво, як автор-ініціатор можливої екранізації мотивує своє сьогоднішнє зверення до, безумовно, блискучого, віртуозного твору Нечуя Левицького?

Написав Володимир Войтенко, 21:00 12.01.2012