Джордж Гаррісон традиційно залишався у тіні своїх активніших та епатажніших колег, хоча й грав у "Бітлз" від самого початку. Його не задовольняла проста роль гітариста, бодай і найпопулярнішої у світі групи, тож музикант все життя провів у пошуках – як творчих, так і релігійних. Стрічка Мартіна Скорсезе "Джордж Гаррісон: Життя в матеріальному світі" ("George Harrison: Living in the Material World") намагається дати слово "тихому бітлу" і показати історію членів ліверпульської четвірки його очима.
Ідейним натхненником та виконавчим продюсером фільму стала вдова музиканта Олівія, яка вирішила оприлюднити величезний відеоархів, що його Гаррісон збирав впродовж усього життя. Знімати стрічку вона запросила Мартіна Скорсезе, який вже мав у своєму доробку документальні фільми про музичних ідолів свого покоління Боба Ділана та гурт Роллінґ Стоунз. Олівія Гаррісон не прогадала – Скорсезе, старший за Джорджа всього на рік, підійшов до його життєпису із максимальним співчуттям та розумінням.
Назва "Життя в матеріальному світі" взята з однойменного альбому музиканта і є правдивим лейтмотивом всього фільму. Гаррісон та Скорсезе – це люди одного часу і однієї культури. Вони виросли в католицьких родинах, і завше надавали творчості та вірі однаково важливого значення. Тож коли стрічка згадує експерименти Гаррісона із ЛСД, чи про його дружбу із проповідниками кришнаїзму, у цьому читаються і власні спогади режисера, якого у свій час також не минули релігійні шукання.
За словами тої ж Олівії Гаррісон, все своє життя Джордж готувався до того, щоби гідно зустріти смерть, тож "матеріальний світ" для нього був лише не дуже приємним місцем очікування. Музикант любив свій відлюдний спосіб життя і увесь час проводив у саду. Втім, стрічка демонструє й неоднозначність натури Гаррісона, який міг годинами читати мантри, щоби досягнути просвітлення, і водночас битися із фотографами чи лаяти поліцейського, із яким зчепився його син-підліток.
Картина Скорсезе спочатку призначалася для телебачення. У кінотеатральній версії вона йде зі скороченнями і складається із двох частин. Стрічка розпочинається майже ідилічними кадрами створення "Бітлз", коли юні Пол Маккартні та Джонн Леннон влаштували прослуховування для Джорджа прямо на другому поверсі рейсового автобуса.
Далі слідує історія сходження та успіху легендарної групи, розповідь про стосунки її учасників та становлення їхніх характерів. Друга частина фільму присвячена насамперед сольній кар’єрі Джорджа Гаррісона та його родинним справам.
Про свої стосунки із ним розповідають не лише колишні бітли та родичі Джорджа, але й Ерік Клептон, Йоко Оно, колишні монті-пайтонівці Террі Ґілліам та Ерік Айдл, гуру Махаріші та акторка Джейн Біркін. Їхні інтерв’ю доброзичливі та сповнені любові, проте у фільм мимохідь прориваються відголоси давніх суперечок та непорозумінь.
Скажімо, ми дізнаємося про те, що Джордж відчував себе недооціненим у групі, підкоряючись волі Пола та Джона, і одразу ж чуємо коментар Маккартні, який і зараз вважає цей стан речей природнім. Спогади дружини про родинне життя із Гаррісоном затьмарюються його зрадами, а син музиканта зізнається, що вважав його "нудним татусем". В картину увійшли архівні записи із самим музикантом, який не втомлювався пояснювати своє бачення світу на камеру.
Такі зізнання роблять фільм живим та правдивим. Це не життєствердний панегірик у стилі "про мертвих або добре, або нічого", а спроба представити постать Гаррісона у всій своїй неоднозначності та повноті. "Життя в матеріальному світі" - це не лише розповідь про закулісне життя "тихого бітла", але й ствердження його таланту композитора, автора пісень і також кінопродюсера. Зрештою, саме завдяки Гаррісону і його студії були зняті незабутні фільми "Життя Браяна" та "Вітнейл і я".
УП. Життя, 28.09.2012