Станіслав Цалик, письменник, історик, сценарист, matrix-info.com

У червні 1941-го, коли вибухнула німецько-радянська війна, Київську кіностудію евакуювали до Середньої Азії, де вона продовжила свою роботу. А що відбувалося на студійній території після 19 вересня, коли в Києві запанували німці?

Спершу вона стояла порожньою, лише на вході несли варту охоронці ще з радянських часів. 28 жовтня студію відвідав письменник Улас Самчук. Гостя супроводжував кінорежисер Іван Кавалерідзе, тодішній очільник відділу культури й мистецтва в Міській управі. Вони періодично зустрічали поодиноких кінематографістів, які приходили за власною ініціативою – сподівалися, що ось-ось відновиться робота, і не хотіли проґавити цей момент.

“Ми обійшли всі приміщення, – згадував Самчук. – Все тут лежало ладом”. І адміністративний корпус, і три бетонні сейфи для зберігання фільмів, і славетний сад Олександра Довженка. Винятком були технічні майстерні й головний павільйон. У павільйоні царював безлад. Здавалося, люди фільмували, аж раптом усе кинули і втекли: залишилися нерозібрані декорації солом’яної хати й розкидана козацька бутафорія. А в майстернях розмістилися німецькі вояки.

• Повністю статтю читайте на СМ у розділі ІСТОРІЯ тут >>>