втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Сценарій ігрового повнометражного фільму

ІІ місце у номінації «Кіносценарії» Міжнародного конкурсу «Коронація слова 2013»

Коментарі



Панове сценаристи, любі друзі!
Запрошуємо всіх зацікавлених і небайдужих до долі українського кіно на нашу дискусію "Сто ідей для кіно" яка вже є в програмі 8-го Міжнародного літературного фестивалю Форуму видавців у Львові.
Дискусія відбудеться 14-го вересня (субота) о 13.00 год., за адресою: Музей релігії, пл. Музейна 2 ( то в центрі, біля Домініканського костьолу).
Модератор - Олеся Новосад, сценаристка, член НСКУ.
Очевидно, що мова піде, насамперед, про перспективи і розвиток сценарної практики в Україні.
Запрошуємо!
Про будь-які зміни див. на сайті Форуму видавців, меню "Програма".

Написав Андрій Тимчишин, 15:41 25.08.2013

Андрію, також вітаю з Днем Незалежності!

Заявка на дискусію цілком слушна, та і площадка непогана, тобто Форум. Варто використовувати!

Ідей (яких в Україні більше, чим в будь-якій країні) в нашому кіно таки бракує, хоч ми не Росія, де нема жодної власної, однак жваво знімаються фільми про історію України і Грузії чи Прибалтики.

Андрію, можливо Вам вдасться зробити таку дискусію в рамках Форуму постійною?

А якщо ні, пропоную зустрітися, щоб обговорити інші варіанти і пропозиції.


Написав Юрій Сорока, 17:08 24.08.2013

Андрію, вітаю!
Гарна пропозиція, гадаю кожен підтримає! Адже Україна в царині кіно - це ще не зорана цілина і місця під сонцем вистачить всім)))

Написав Федір Янько, 15:53 24.08.2013

Вітаю всіх з Днем Незалежності!
Панове, знову і ще раз дякую всім, хто відгукнувся, і залишив свій коментар.
А я вже сподівався, що саме мій відгук буде тим крайнім і остаточним коментарем, який розставить всі крапки над «і», взагалі поставить крапку, остаточну і вагому, тому таким він розлогим видався. Потрібно вміти вчасно зупиняти якісь дискусії, тай рухатися далі, бо ця історія з коментарями може продовжуватися так до безконечності.
І в цю мить я дещо збентежений, бо давати зараз свій коментар на коментарі коментарів… то вже щось таке навіть не «запаралелити», а швидше «завертикалити» (похідне від «вертикальний монтаж» С.Ейзенштейна). Тому пропоную на цих коментарях зупинитися і взяти в руки чистий листок.
Я ось що маю на увазі. Це одночасно і пропозиція, і тема для обговорення всім бажаючим, кого об’єднує такий чудовий ресурс, як «Сценарна майстерня».
Чи не було б доцільно нам у літню пору зібратися десь на природі, в чудовому місці (поки такі ще, слава Богу, залишаються в Україні), на кілька днів, познайомитися реально (на живо), і обговорити всі свої наболілі сценарні проблеми? Крім того – провести читання, дискусії, обговорення, майстер-класи, і так далі. Скільки таких літературних шкіл, таборів, семінарів, просто зустрічей на природі проводиться щороку в Україні! Гадаю, що сценаристи, люди кіно теж мають право на щось подібне. Не знаю, може десь в Україні вже давно існують саме такі спеціалізовані зустрічі… Ну, тоді підкажіть, скиньте адресок! Якщо ж ні – пропоную подумати щось таке зорганізувати…
Цього року ми з Олесею Новосад подали заявку на участь у літературному фестивалі Форуму видавців з дискусією «Сто ідей для кіно», яка б мала започаткувати, власне, обговорення і, можливо якесь вирішення проблем сценарної творчості. Не знаю, чи матиме така дискусія якийсь резонанс, чи потрібна взагалі така дискусія на літературному фестивалі Форуму видавців…

План фестивалю ще формується, і коли саме відбуватиметься ця дискусія «Сто ідей для кіно», на жаль, поки-що невідомо. Чекаємо до 1-го вересня – дня остаточно сформованого плану заходів.
А тим, хто зацікавився і бажає знати день, час і місце її проведення – радимо слідкувати за програмою 8-го літературного фестивалю на сайті Форуму видавців у Львові.
Запрошуємо всіх до живого спілкування і – давайте рухатися далі!

Написав Андрій Тимчишин, 15:42 24.08.2013

Андрію, не зрозумів Вашого категоричного «на фіга?» щодо ігнорування визнаних, кращих сценарних форм у кіно, а тому змушений ще раз наголосити: щоби Україні не бігти зі своїм кіношним багажем за останнім вагоном потягу, а таки стояти вже десь – ну, хоча б на підніжці… Я не торкавсь в обговорені важливості Вашої теми, однак мушу зазначити, що не кожного пересічного українця вона зачепить своїм благополуччям за живе, бо більшість - за межею того благополуччя, а відтак, крути не крути, а щиро та від душі співати про калину за вікном ще зарано…
Для кожного митця на певному щаблі його життя є теми, котрі видаються «най-най» - найголовнішими і, здається, зрозумілими – для всіх… Однак, бути зрозумілим якомога ширшій аудиторії, це складно, це треба пережити…
Вашу благополучну історію про кохання можна викласти у короткому метрі і вона нічого не втратить, більше того - за рахунок певних скорочень виграє, зусиллями режисера та оператора можливо підсилиться несподіваними ракурсами, вишуканою зйомкою того чи іншого дійства, що буде не надокучливо і цікаво… Але ж маємо повний метр… І тут ніякі спец ефекти, ніяка найдорожча техніка не змусить годину з гаком утримувати в залі глядача без ЦІКАВОЇ ЗАКРУЧЕНОЇ ІСТОРІЇ. Тому я справедливо і щиро раджу усім сценаристам освоювати ті загальновизнані кращі сценарні зразки.
Успіху.

Написав Федір Янько, 14:20 18.08.2013

Українці бувають усякими. Навіть такими, що беруть участь в русі «Чесно» чи вірять в «громадське телебачення».

Ви , пане Тимчишин самі хоча б розумієте, що ви монтуєте?

Монтувати – «орвелівська «новомова»/

Можна й двадцять разів вжити словосполучення «аргумент кіно»…

Придумувати свої значення до мови кіна, це щонайменше перейти на інший вид мистецтва, ЛІТЕРАТУРУ.

Замість перекручень робочого терміну почитали б "зброю", книжки про мову кіно, зокрема про таку «орвелівську «новомову» як паралельний монтаж.

У Львові так чи інакше здибаємося.

Написав Юрій Сорока, 11:43 18.08.2013

Нічого не скажеш - розлога відповідь на коментарі...
А головне що емоційна.... але то на краще, адже це напевно свідчить про щирість...

А якщо коротко, то, пане Андрію - Ваш сценарій кльовий, але потребує певного доопрацювання для його подальшої екранізації. Й зауважте, не по лінії додавання динаміки, (бо це в ньому нічого не змінить... вірніше якщо додасте оту свою чорну мамбу, то змінить кардинально й буде сценарій зовсім іншого кіна) а по лінії ущільнення монологів-діалогів... причому ущільнення не тільки у плані об'єму тексту, а й у плані, якщо Ви дозволете так висловитися, об'єму смислу... тобто від суто суб'єктивно-особистістних висловлювань переживань героїв (звісно що не всіх, але розрідити їх би було потрібно) давати у тих висловлюваннях об'єктивно-особистістний зріз вже досвіду (тобто утворення більш в особистості вкоріненого), а не переживань...

Звісно, що може я й помиляюся, а може чогось не розумію й сценарій чи то вже готовий, а чи то по інших лініях потребує доопрацювання, але бачу його саме так... Так що - що там далі вже робити з ним - воля Ваша, пане Андрію...

З повагою!

Написав Геннадій Коваль, 21:26 17.08.2013

Щиро дякую всім, хто поцікавився моїм твором і залишив коментарі.
Для будь-якого автора це дуже важливо і, що там приховувати, приємно.
Я довго думав і довго вагався, чи варто залишати свій коментар.
Бо сценарій отой написався таким, яким написався (історією його написання поділюся іншим разом, якщо комусь буде цікаво). Наразі ж - вийшло ось так і нема на то ради, як кажуть у нас, у Львові.
Втрутитися, звичайно, можна аби дотриматися "...загальноприйнятих, перевірених часом зразків сценарної форми", а також щоб уникнути "... ігнорування сценарної форми – у кожному наступному акті мають виринати, переплітатися ще якісь сюжетні ходи – цього вимагає насичене подіями сьогодення…" і так далі.
Але - на фіга?..
Вибачте, панове, але мушу це питання сформулювати отак, дещо ненормативно. Бо... Ех, хлопці, хлопці... лихо мені з вами!
Є два варіанти. Перший – сказати: "Андрію, твій сценарій - кльовий! Все супер! І ми зі свого боку чим зможемо – допоможемо аби він (сценарій, не я) знайшов свого продюсера, режисера, став фільмом і побачив великий екран."
Другий варіант – сказати: "Андрію, твій сценарій – фіговий! Нікуди не годиться!" І пояснити чітко, ясно, зрозуміло "чому". А головне (увага!) - АДЕКВАТНО. Вибачте, панове, але в мене склалося таке враження, що ви не мій сценарій читали, а... когось іншого і невідомо що...
Поясню. В сценарії три дійові особи – Він, Вона, і Місто. Три. Це очевидно. У кожного своє унікальне і неповторне життя, але багато в чому подібне до життя і долі іншого. Ось вони зустрічаються. І тема сценарію, власне, не знайомство, а тільки зустріч. Зустріч! Всього лишень ота невловима мить, яка раптом зависає в часі і просторі міста. Бо знайомство, таке, знаєте, справжнє знайомство, так і не відбулося. І я сам, чесно вам скажу, не знаю їхніх імен. Розкриті імена персонажів відкривають зовсім інші історії. Та в цій грі у таємничість якраз і має проявитися аргумент кіно.
Далі. Щодо "...адже динаміки йому, як не крути, а бракує..." і такого іншого, імпульсивного. Звичайно, можна було б додати саспенсу у вигляді чорної мамби, яку випадково привіз на театральний фестиваль "Золотий Лев" артист з Габону у своєму шаманському костюмі. Зараз вона скрутилася кільцем під столиком у кав’ярні, мерзне бідолаха. А коли Він і Вона, сідаючи за столик ненароком зачіпають її, чорна мамба розлючено зашипіла. Тут все й починається!..
Панове, не сприймайте строго мою таку іронічність, але я не розумію – невже сьогодні бути вільним, бути без проблем, бути спокійним – це є щось неадекватне у поведінці людини, а також персонажів сучасних сценаріїв? Ось тут я й підходжу до головного питання, яке мені не дає спокою. І питання це більше стосується коментарів пана Сороки.
Львів – велике місто. І без зайвого пафосу, щиро і відверто можна сказати, що Львів – це ВЕЛИКЕ УКРАЇНСЬКЕ МІСТО. Туди, у свій «вікенд» , «на каву», приїжджають з інших міст Він і Вона – персонажі сценарію. Вони – молоді, здорові, цілком задоволені собою УКРАЇНЦІ. Вони – міські інтелігенти, типові представники міської культури, не селяни і не робітники. Вони – освічені і культурні (згадують Антонича і Андруховича), вони читають, пишуть, слухають і бачать. Вони – забезпечені, ведуть свій бізнес, слідкують за собою, ні в чому собі не відмовляють, не бідні. Вони – спокійні, без конфліктів і без проблем. Хоча свого часу кожен з них і хлепнув біди – та то було десь у далекому минулому, а тепер про це можна згадати з посмішкою. Так, вони – представники того середнього класу, рівень достатку яких ще не дозволяє їм «не працювати», вони – не олігархи. Але з перспективами у житті, з майбутнім – там все гаразд. І от питання – що, українці ТАКИМИ не бувають? Що, українців ТАКИМИ НЕ МОЖНА ПОКАЗУВАТИ?.. Дивне для самого себе питання, але я намагався відобразити спокійне, мирне, класне життя, класних людей. Чому воно так подразнює вас, чому викликає таке неприйняття? Якої динаміки, яких конфліктів, яких проблем бракує? Панове, мені здається (дай, Боже, що помиляюся), що ви втратили якийсь дуже важливий орієнтир і смак до справжнього життя.
Інакше як можна зрозуміти і пояснити деякі пасажі пана Сороки типу «…А якщо кіно, то… загрався наш Андрій, на своїх підняв руку…» І відразу хочеться уточнити – «на своїх» – це хто мається на увазі?.. Гаразд, про «своїх» потім…
Так, погоджуюся, ви всі мабуть погано знаєте Львів. Бо речі, які для цього міста завжди були звичними, навіть буденними, як от карнавальна хода «Золотого Лева» на ходулях, чи демонстрації патріотів, викликають такий шквал емоцій, і найбільше коментується. А це всього-на-всього кульмінаційна сцена сценарію. Природно, що ця сцена мала б бути найбільш яскравою, емоційно насиченою. Крім того тут присутній відчутний архетипний чинник (чому ви цього не помітили?). Львів, як і будь-яке інше велике живе місто, несе в собі і демонструє як жіноче, так і чоловіче начало, яке образно (аргумент кіно!) можна показати як театральну ходу (жіноче) і марш патріотів (чоловіче). Це і є свого роду «інь» і «янь» великого міста, якщо вам більше до вподоби таке порівняння.
Тому й питання до «… Зпапаралелити, тобто ПОРІВНЯТИ марш патріотичної колони, що фантастично гордо йде з муніципальним оркестром, піснями і знаменами, - з якимись ряженими, з театральною ходою?!..», і далі – «Але якого дідька святе паралелити з театральною ходою?» Ух! І потім: «На той же Личаківський цвинтар скільки такою ходою віднесено»… Нічого не зрозумів… Але потім, це вже я цитував, сподобалося: «… загрався наш Андрій, на своїх підняв руку… Ех, пропав, славний був козак!» Що – до чого?... Тобто ці мої питання не є безпідставними…
До речі, оте «запаралелити» - це що, слівце з лексикону орвелівської «новомови»? А може простіше було б вжити «зацикленість»? Тобто, питання стосуються в основному пана Сороки – Ви самі хоча б розумієте, про що і які коментарі даєте?..
Принагідно запрошую всіх вас до Львова! Зануритися в його неповторну атмосферу, відчути справжній подих історії, присмачений ароматом доброї кави. І придумати свою історію, кращу й цікавішу про це місто, і про них у цьому місті. Гадаю, що саме такий хід – написати свою, неперевершену, голівудсько-оскарівську історію про Львів і буде найпереконливішим аргументом кіно.
З повагою,
Автор.


Написав Андрій Тимчишин, 20:34 17.08.2013

Цілком згоден з Геннадієм щодо динаміки. Це ж і є ігнорування сценарної форми – у кожному наступному акті мають виринати, переплітатися ще якісь сюжетні ходи – цього вимагає насичене подіями сьогодення… Відтак, відчувається брак цього неспокійного ритму, а може, Львів, він такий і є? У всякому разі, хотілося би побачити його більш імпульсивнішим, цікавішим у сприйнятті не лише, як для України загалом, а й поза межами.

Написав Федір Янько, 10:56 06.08.2013

Дякую, Геннадію, і я десь так зрозумів! Я просто своїм очам не повірив!

Авторові мабуть здалося, що буде ефектно: «героя розкривати через марш, а героїню через театральну ходу».

Якщо зброя – книжка, - як сказано в сценарії, - то таких дурниць можна скільки завгодно писати, хто там її читатиме.

А якщо кіно, то … загрався наш Андрій, на своїх підняв руку… Ех, пропав, славний був козак!

Запаралелити, тобто ПОРІВНЯТИ марш патріотичної колони, що фантастично гордо йде з муніципальним оркестром, піснями і знаменами, - з якимись ряженими, з театральною ходою?!

Написав Юрій Сорока, 22:58 05.08.2013

Та ну нє... на щастя, а чи то біду, знаю я далеко не усьо...
.А щодо сценарію даного, то напевно авторові видніше, а ми можемо лише припускатися, нащо він героя розкриває через марш, а героїню через театральну ходу... чи то він навпаки, місто таким чином через героїв розкриває... воно то звичайно не кополівський "Хрещений батько" й гра йде не на контрасті, а ніби в продовження діалогу - фраза його - марш, фраза її - театральна хода... й напевно виникнення паралелі то певний артефакт, але ж з монотонії закодрового коментування вириває, а тому напевно, цілком може бути...(хоча, як не мешканцю Львова, важко судити про значущість для міста такого явища соц.буття як театральні проходи вулицями, а тому я може чогось таки й не отямлюю й паралель таки має працювати саме як паралель...)

А щодо сценарію загалом, то я наче й не казав, що він геть ніякий.... посміятися та посумувати приводів було достатньо... хочаб оті "скоморохи" чого варті;)...марш вже згадували.... але чомусь здається, що в такому вигляді як зараз фільм за ним зняти буде важкувато... адже динаміки йому, як не крути, а бракує...й проблема, напевно, не лише в діалогах-монологах, а й в цілком передбачуваному сюжеті...а отже, головний наголос (а також й цінність сценарію), напевно слід ставити на атмосфері, через яку слід показати не скільки перепетії взаємовідносин героїв, скільки певні ньюанси схожості\несхожості Львова на інші міста....ну й все звідси витікаюче....може в результаті вийде щось подібне до "Небо над Берлином".
Втім, як би там не було, то вже напевно справа режисера - адаптувати сценарій до зйомок... а отже, залишається побажати авторові успіхів та подальших творчих звершень!

Написав Геннадій Коваль, 19:50 05.08.2013

Так, Геннадію і Федоре, є тут певні слабі місця, театральні, літературні.
Й образ міста незавершений. Але смішно, прикольно!
Трохи європейського в холодній воді… в українському безпросвітному провінціалізмі.


Особливо сподобалась оригінальна знахідка, - колона патріотів з різних ракурсів, де герой бігав і шукав ракурси, «залізав на горища, просився у мешканців квартир, аби потрапити на балкони, які виходили на вулицю. Все вишукував цікаві точки зйомок, несподівані ракурси, вловлював неповторний настрій і атмосферу львівських вулиць, запруджених патріотами»

Словом, здорово, чудовий візуально марш! Колони так ходять тільки у Львові!
У самого є зазняті ці проходи!

Це може бути велично і помпезно, можливо трагі-комічно…
Але якого дідька святе паралелити з театральною ходою?
На той же Личаківський цвинтар скільки такою ходою віднесено.

Геннадію, ти усе знаєш, поясни, навіщо у цьому сценарієві театральна хода?

Написав Юрій Сорока, 14:11 05.08.2013

Мова є мовою – для словесної вишуканості, викласти уособлену в своїх почуттях історію є проза. А кіно є кіном… І аби утримати глядача, його варто все ж кудись вести… Для цього і є загальноприйняті, перевірені часом зразки сценарної форми.

Написав Федір Янько, 10:14 05.08.2013

Сама мова, якою писано, творять таки оту справжню, переконливу атмосферу, що змушує нею просякатися та їй довіряти.

Хоча загалом (напевно із-зі розлогих діалогів, чи то пак - ионологів) - більше схоже на розлогу п'єcу з затягнутою експозицією, розіграну, як для п'єси, в надлишку декорацій. (Щоправда отой марш та театральна хода таки спрацьовують все ж у кінематографічну площину, зокрема, пожвавлюючи дію та втримуючи увагу).

Цікаво, напевно, чи можливо було б, всю цю сюжетну лінію, а головне - атмосферу, відтворити в рамках короткого метру.

Написав Геннадій Коваль, 00:09 05.08.2013