втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Сценарій ігрового повнометражного фільму

Удостоєний другої премії в номінації "кіносценарії" Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова" 2012 року


Коментарі



Мідвєдя важко сховати, навіть зображуючи десятий місяць вагітності; тому можно спалитися. Але тваринка гарна - пущай буде.

Написав Євген Чвіров, 15:09 03.07.2012

Добре, я на всьо сагласна, Шуша то Шуша, аби лишень сценарій жив...і шоб вам ндравився))) Євгене, які у вас ще будуть побажання? Ви пишіть, заказуйте))) А можна я допишу мідвєдя? Ну пожалуста. Ну, це тіпа сімвол Расії, яку ГГ проносить з собою протягом всього закордонного поневіряння. А в кінці мішка вмре і ГГ зробить із його шкури велику карту СРСР, замотається у неї та стане відлюдницею. Така трагєдія! Ну, як врятований сценарій?))
Бажаю вам гарного дня. Як і собі власне.

Написав Наталка Доляк, 14:30 03.07.2012

Шановна пані Наталко! Дякую, що не ображаєтесь.

Хоча з цієї репліки:
"Попри те, що я з вами не згодна, прочитала ваш відгук із задоволенням, є над чим подумати...
Дякую і чекаю на чергових декілька речень, коли нарешті дочитаєте...якщо дочитаєте)))" стає зрозумілим, як мляво критикував я ваш сценарій. Отже слід виправляти цю помилку. Особливо приємним є той факт, що критикувати твір цілком можливо навіть його не читаючи, а я ж трохи ще й прочитав!
Та спочатку про те, чого, або кого, не вистачає. Наприклад, маленького такого пацюка на імя Шуша, якого Олександра захопила з собою на Захід, бо якже таке щастя кидати на Україні?! Звичайно, вона, як тільки може, приховує Шушу і від митників, і від будь-кого, може і від чоловіка (він же в нас моряк, а ті пацюків недолюблюють) . Ось таки в мене думки. Якщо ви категорично проти Шуши, то сценарій врятувати неможливо і читати далі сенсу не бачу.

Написав Євген Чвіров, 11:05 03.07.2012

Шановний Євгене! Я не можу з вами погодитись щодо того, що всіх без виключення чекають за кордоном якісь там жахи. Це раз. По-друге, не всі, хто рвався в 90-ті і потому вирвався на Захід терпіли до того важке життя на Батьківщині чи ця батьківщина не давала їм щось зробити. Просто там були джинси, жувачки, ковбаса і телевізор в магазині можна було купити. Скоріше мода така була, з заздрістю дивитись у бік щойноповаленого берлінського муру. Кіно має бути про це, а не про якусь то там боротьбу. Герої дійсно дезертири. А що, ви відкидаєте будь-яке співпереживання до дезертирів? Це принципово?))) Я іноді, дивлячись гарне кіно, співпереживаю навіть убивці, особливо якщо додивляюсь до кінця))) А тут просто втікачі зі своїми мареннями... Попри те, що я з вами не згодна, прочитала ваш відгук із задоволенням, є над чим подумати...
Дякую і чекаю на чергових декілька речень, коли нарешті дочитаєте...якщо дочитаєте)))

Написав Наталка Доляк, 15:21 02.07.2012

Прочитав третину. З одного боку написано складно, з іншого - нудненько. Сюжет тупцює на місці, навіть не дивлячись на народження дитини. Гаразд, такий вже сюжет. Глядач через героїв повинен відчути які жахи очікують кожного на шляху до легального потрапляння в процвітаючу країну. Приймається. Але героям потрібно співпереживати. Я ні, я лишився байдужим. Мені не відомо, чому вони так рвуться на Захід, що за тяжке життя вони терпіли у нас? Не ясно, які такі важливі цілі не дає їм реалізувати Україна? А коли цього всього немає, герої сприймаються звичайними дезертирами. А таким співчувають переважно лише схожі дезертири. Але й це б нічого, якби Віктор та Олександра виявляли якусь винахідливість, хоробрість, унікальне почуття гумору хоча б. Немає й цього. Хіба тільки на самому початку приховували вагітність. Не надто сильно для захоплення розумом, але краще, ніж взагалі нічого.

Написав Євген Чвіров, 10:33 02.07.2012

"Я вас розумію - прочитати у електронному форматі 100 сторінок не так просто."
А ще й українською - ось де біда.

Написав Євген Чвіров, 18:26 28.06.2012

Ігоре, вельми вдячна за розлогу рецензію. Прислухаюсь до порад, буду думати, як зробити текст більш драматургійним. Але напевно не стану чіпати головну героїню. Бо саме її меншовартість по відношенню до чоловіка, самоприниження, неможливість чинити опір, не бажання відстоювати власні думки спричинили розрив у цій сім'ї. Тобто я не хотіла показати когось з героїв білим та пухнастим, а когось монстром. Вони обоє почали шукати чогось там, де його не було, відірвались від коріння, подались за побутовим граалем, який виявився простим глечиком, який розлетівся на друзки. Хіба що звичайно посилюватиму конфлікт. Щоправда, чесно кажучи, на цьому етапі хочеться відпочити від тексту. Всі жили з мене висотав)))

Написав Наталка Доляк, 16:49 27.06.2012

Дякую, Євгене, що читаєте. Я вас розумію - прочитати у електронному форматі 100 сторінок не так просто.

Написав Наталка Доляк, 16:37 27.06.2012

"Біженка" стоїть окремо від інших "заробітчанських" історій, власне, тому, що не є заробітчанською. Сама назва "Біженка" вказує на інший родовід цього сценарію. Він про втечу, про відчуття безсилості людини у себе вдома і про пошуки щастя на чужині.

Йдеться про ілюзію втечі та про успішне розвіювання цієї ілюзії.

Сценарій загалом виглядає певним підсумком двадцятирічного українського блукання Європами, блукання, яке має не стільки оптимістичний, скільки відкритий фінал.

Відтак кілька речей у сценарії вимагають уточнення. Насамперед його структура, яка більше прозова, ніж драматургійна.

Дія тут розвивається ніби уривками, між якими доволі значний часовий проміжок. Загалом у цьому нема жодної проблеми, так розгортається величезна кількість фільмів, наприклад, "Жюль і Джим" Трюффо, проте ослаблення структури веде до ослаблення самого конфлікту.

А його у даному випадку, як мені здається, слід проявити вагоміше. Через що виникає конфлікт головної героїні зі своїм чоловіком? Вони не зійшлися характером, чи тут якісь інші причини?


І уточнення потребує сама головна героїня, яка залишається загадкою. Активний тут винятково чоловік, а вона тільки слідує за подіями, і лише наприкінці історії проявляє ініціативу.

Мені здається, що її пасивність надто вже декларативна. Можливо, є сенс її якось пояснити?

Загалом історія промовисто символічна - вкотре Батьківщина подається як жінка, яка потерпає від дурної влади та відчайдушно рятує власне дитя.

Написав Ігор Грабович, 10:19 27.06.2012

Ознайомився з першими сторінками. Досить цікаво. Інтригує. Здається, написано професійно. Вибачте, якщо не дочітаю - розмір все ж має значення.

Написав Євген Чвіров, 19:13 26.06.2012