Саме така українська популярна література добре надається до фільмування. Є чому повчитись молодим кінематографістам.
За виключенням дещо показних конструкцій про дружбу народів.

Є зерна нової правди, що відрізняються від ідеологем совка. Наприклад, правда про те, що спочатку ніхто не знав про справжні наміри німців щодо євреїв. Разом з тим, зовсім не згадується про потужне націоналістичне підпілля в Криму.

Головне досягнення, - свіжий, небанальний погляд на долю кримських татар. Респект.Всі кола пекла, про які варто постійно нагадувати.Як прописні істини.

Це цікаво перегукується з подібними епічними спробами, наприклад, долею українців в сценарії «Людина, яка ніколи не посміхалася»: http://screenplay.com.ua/screenplays/?id=157

Написав Юрій Сорока, 14:28 09.06.2012