Ніби повіяло новою (світоглядною) естетикою й послідовно - етикою як для українського кіна...

Досить цілісно виписано.

Шокова, сказати б, прямо жорст(о)ка історія. Наскільки ніби опущена в побут, настільки й метафорична...

Єдине, що проситься - у фіналі прибрати сльози. Вони, як на мене, з іншого не просто фільму, а з іншого кінематографа. Фінальна кода має бути якоюсь іншою.

Звісно, бажано подібні сюжети екранізувати, щоб закладена в них світоглядна полеміка з різними іншими речами ставала предметнішою, власне, зафільмованою.

Написав Володимир Войтенко, 18:38 12.01.2012