втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…


Сценарій ігрового повнометражного фільму

Cвітлина: premier-hotels.com.ua


Коментарі



Чого замало в сценарії, так це Різдва.
Адже дія точиться десь приблизно протягом двох тижнів, якось росплескана у часі, розчинена й таким чином в певній мірі втрачає свій динамізм, що він випаровується в зав'язках-розв'язках сюжетних ліній, серед яких важко якось виокремити й головну. Адже не зрозуміло, що для героя важливіше - Відень, "любов" тещі, змагання за дружину...
Заваершення лінії з Богданом якесь надміру оптимістично-лагідне, й звідси не зовсім вписується в основну тональність твору, хоча героя певним чином й характеризує. Але на тому етапі, де ця лінія фіналізується, навряд вже є необхідним певний показ початкового характеру героя.
Не зрозуміло також, наскільки обгрунтованим є введення такого персонажу як Артем. Функція, виконуюча провідництво спокуси? Тоді ця лінія зосталась без розв'язки.

Фінал захоплюючий. Але вибух СТО дещо неочікуваний, чи то просто неуважно прочитаний матерьял, бо сюжетна лінія Вадим-Орест видалася не настільки драматичною й тому її треба драматизувати. Ну або мені уважніше читати.

Як на мене, так перспективно було б все звести в один день, а саме - в день свята, ну можливо ще й ніч перед ним. Й на фоні передчуття свята та поступового втягування в нього й розгортати всю драму, що досягла б своєї кульмінації в унісон з заключним святковим феєрверком. Щоправда тоді доведеться позбутися лінії школа-син судді - суддя в готелі, але цю лінію з її основною функцією легко можливо замінити на щось інше.

А загалом ідея та задум переконливі та цікаві. Цікаво, чи планується екранізація...

Написав Геннадій Коваль, 20:10 04.02.2013

Про сценарій Валентина Васяновича та Ії Мислицької слід сказати дві важливі речі. По-перше, перед нами реалістична аж до моторошності історія, по-друге, сценарій написаний за участю кінорежисера, відтак, головні його достоїнства не стільки літературні, скільки питомо кінематографічні.

Під останніми я маю на увазі перевагу дії над рефлексією, а також творення атмосфери майбутнього фільму не стільки за допомогою класичної драматургії, скільки за сприяння виразної фактури - архітектури, музики, побутових подробиць, а також певних традицій, серед яких найважливішою є святкування львівського Різдва.

Сценарій «Креденца» - це, по-суті, українські «Викрадачі велосипедів». Його дія також обертається довкола певного предмету, який може бути потрактований, як своєрідний фетиш, який завше символізує певну нестачу. У нашому випадку нестачу нормального життя, розрив традиції, перекинутий з ніг на голову світ.

З іншого боку, креденц утілює певну надмірність, своєрідну переповненість буття, онтологічну тисняву, яка не дає героям вільно дихати. Привезений до Львова радянським воїном, (ймовірно, росіянином) кухонний буфет стає своєрідним прокляттям родини. Явний приблуда, він ніде не знаходить собі місця, усюди займає чуже, відтак приречений на виконання невластивих йому функцій.

Сама історія розгортається у приватному, родинному колі, у дусі прози Івана Франка. І соціальне у сценарії виявляється не тільки доповненням приватного, але й стає своєрідним викривленим дзеркалом, у якому герої намагаються відшукати своє правдиве обличчя, проте ніяк не можуть.

Перед нами суто міська історія, яка фактично розвивається у замкненому просторі, і це дуже важливо, бо тут герої прагнуть не полишати домівку, власне, Батьківщину, а налагодити своє життя у наявних непростих умовах.

Важливо також, що автори сценарію не зробили головним героєм якогось правовірного націоналіста, який бореться за своє місце під сонцем за допомогою гасел столітньої давнини. Головний герой Орест - цілком нормальна притомна людина, яка прагне простого житейського щастя, а не якихось неможливих речей на кшталт України від Сяну до Дону.

У його невдачах об’єктивно немає його вини, бо і соціальне життя навколо нього, і сама його родина сформовані у відверто неприродний та навіть збочений спосіб. І вписатися у цей збочений світ наш герой може тільки тоді, коли прийме відповідні правила гри.

Сценарій Валентина Васяновича та Ії Мислицької не просто правдивий у сенсі показу життя сучасного Львова, зокрема, він адекватно відтворює спосіб життя певної кількості галицьких родин, які були змушені породичатися із «визволителями» зі Сходу, а ще й передає дух занепаду національного життя у Львові, яке завше мислилося як частина життя європейського.

Бажання головного героя поїхати на гастролі до Відня, це, по-суті, спроба відновити колись перервану традицію, повернутися до життя за «бабці Австрії», яка була милостивою до українців. У Ореста навіть віолончель дідова, на якій той музикував у Відні.

Центральним епізодом у сценарії вбачається сцена святкування Різдва, яке, цілком закономірно, зображується у сценарії як своєрідне анти-Різдво, з усім його диявольським ритуалом.

Цінність цього епізоду важко переоцінити, бо воно б’є у саме серце галицької ідентичності. По-суті, саме Різдво у краї є найголовнішим святом, спаскудити яке – означає просто плюнути у душу галичанину. І саме із легального і широкого святкування Різдва і розпочалося національне відродження Львова наприкінці вісімдесятих років двадцятого століття.

Сценарій «Креденца», крім цілком очевидних достоїнств у відтворенні життя та свідомості сучасного галичанина, цінний також своєю трагічною тональністю. Це історія про певну богопокинутісь сучасного світу, його майже безнадійну гріховність та потребу в очищені.

У цьому він нагадує картини Кшиштофа Кесльовського, зокрема, «Декалог»,у якому гріховне життя, внаслідок певного ексцесу, зрештою, очищалося і відроджувалося.

На самому початку я згадав про виняткову кінематографічність сценарію, який оперує більше фактурою, ніж словом. І це водночас перевага та недолік даного тексту.

Про переваги я уже згадав, а недолік, як на мене, полягає у не зовсім доречні загадковості головного героя Ореста. Персонаж надто вже застібнутий на всі ґудзики.

По-суті, ми нічого не знаємо про його минуле, а це досить важливо з огляду на його теперішній статус. Яке походження Ореста? Чому він одружився з Наталкою? Чого, врешті-решт, крім поїздки до Відня, прагне?

Відповіді на ці запитання дозволять точніше описати і ситуацію, і героя, і можливе розв’язання конфлікту у його віддаленій перспективі.

Ігор Грабович

Написав Ігор Грабович, 15:48 07.02.2012

РЕЖИСЕРСЬКЕ БАЧЕННЯ:

Креденс – це різдвяна казка, котра схожа на страшний сон. Для того щоб просто жити і займатись своєю справою, герою необхідно пройти неабиякі випробовування. Чому так влаштоване життя? Чи варто йти на компроміс з самим собою заради міфічних благ? Це головні питання, що турбують героя.

Дія фільму відбувається у зимовому Львові. За святково прикрашеними фасадами будинків ховаються неприбрані двори і необлаштовані помешкання, а за зовнішньою привітністю та гречністю людей, приховані хижі бажання та аморальні вчинки. На тлі цих протиставлень і буде відбуватись історія. Важливо знайти максимальну кількість візуально протилежних образів і зіштовхнути їх.

Холодні, насичені повітрям, зимові екстер’єри мають контрастувати з теплими інтер’єрами з котрих “викачано кисень”. Статичні загально- середні плани, на котрих розгортається мізансцени протистояння героя зовнішній агресії, або його участь в комічних ситуаціях, мають змінюватись динамічною, суб’єктивною камероя, коли герой поринає в сімейну драму.

Спроба дотриматись протиставлень буде втілена у всіх виражальних засобах. Наприклад темпо-ритм фільму буде весь час змінюватись від повільної статики до стрімкою ручної камери з динамічним монтажем. Сцени будуть починатись неочікувано, без попередньої підготовки, глядач буде закидатись в середину сцени вже ближче до логічної кульмінації, але в наступній сцені буде мати можливість, розглядаючи довгий статичний план, зрозуміти наслідки попередньої сцени.

Драматургічно фільм вибудований таким чином, що під кінець фільму абсурдність ситуації набуває агресивних рис, а з іншого боку Різдво заливає місто святковими вогнями. Від поєднання цих протилежностей стається вибух. Це вибух в душі героя, котрий виходить на зовні і розчищає купи бруду та трясовиння, котре мало намір поглинути його.


Написав Валентин Васянович, 19:57 11.10.2011