Як прокоментувала одна дівчина - "абсолютно нереальна історія". Тим не менш, якщо вірити Тамарі, така історія мала місце.
Воно то, в принципі, не важливо, в який саме спосіб, творити драму. Цілком можливо й засобами жанру комедійного. Адже, щоб далеко не ходити за прикладами, герой Ільфа-Петрова у фінальних сценах обох загальновідомих історій, викликає далеко не посмішку. В тім - це комедії.
Але, якщо виходити з інших текстів, що тут, на СМ, представлені, авторка воліє творити історії саме в драматичному ключі. Й часом їй це певною мірою вдається, як то, наприклад, в Єлизаветі.
Наразі ж перед нами історія, драматичний конфлікт якої лежить радше в площині цінностей суспільних, якщо бути точніше, в площинні певних антагоністичних прошарків суспільства, а ніж в площинні міжособистісної взаємодії. Принаймні, міжособистісний конфлікт не дуже глибоко показаний.
Й звідси - так видається, що сценарій варто доопрацьовувати. Адже чогось в ньому не вистачає. Не чіпляє за душу. Може не чіпляє по тій причині, що показано тільки зовнішній бік історії, розгорнуто ворок дій, що змінюють одна одну, але тим не менш не переходять в ту нову якість, що можливо було б назвати подією. Й вже звідси - не зрозуміле особистістне відношення кожного з героїв до ситуації, що вони в ній опинилися. Ні, воно то, беззаперечно, показане - але не виникає довіри, що то саме плоть та кров їх, що вони власне самі вірять в те, що чинять. Радше навпаки - створюється враження, що вони чинять те, чого від них чекає, якщо не глядач, то принаймні суспільство. Хоча тут добре підмічено те, що від різних героїв суспільство очікує різного. (Бо якщо чинять у згоді з очикуваним од них - то може повинна бути боротьба особистістного з цим зовнішнім). Чи не єдиним героєм, для якого такий, наділений рисами об'ємності, конфлікт все ж можлдиво зафіксувати в сценарії, є мати Анастасії, що згортається калачикому у відповідь на дії доньки. Але на фоні поверхневості інших героїв й ця, безумовно виразна, сцена виглядає недоречною, адже виглядає вибиваючоюся з ряду, але тим не менш, не виступає при цьому ключовою, що могла б тим самим слугувати кульмінацією дії всієї історії.

Не полишає байдужим сама канва, когорта тих світів-героїв, що перетинаються в даному сценарії. Адже перед нами не просто особистості, а представники певної, тої чи іншої, соціальної верстви. Що орієнтуються, якщо згадувати термінологію соціології - на певну референтну групу. Й конфлікт розгортається не лише між особистостями, але й між цінностями тих референтних груп. Й якщо виходити з цього - то історію слід було б розгорнути не лише більш об'ємнішими характерами героїв, але ще й додатковими, чи то героями, чи то ще чимось, що дозволило б більш рельєфно показати саме референтні групи та їх цінності.

Загалом, зачеплена автором тема дуже об'ємна й її, якщо полишати за вихідну саме такий варіант сценарію, в короткому метрі зреалізувати дуже важко буде, адже дуже багато нюансів, що їх глядачу, засобами кіно розкрити та роз'яснити потрібно буде.
Так що без повного метру тут ніяк. ))

Написав Геннадій Коваль, 20:23 21.12.2012

Щось я не бачу тут комедії. Бачу тільки дурну дівчину, настільки дурну, що вона мені здається неживою, не правдивою. Як на мене, то зробила би сценарій про те, як сучасне життя, сучасне суспільство роблять з людей якихось бездумних роботів, яким любою ціною треба влаштуватися матеріально. Їй 17 років, але вона не знає, що дитину треба годувати? Мабуть варто було б розробити образ Насті підробніше, та обгрунтувати чимось її дику поведінку.
Вибачте, якщо образила.
З повагою
Вікторія.

Написав Вікторія Колтунова, 15:49 18.12.2012

Варто визначитись жанрово.
Найближче до цього матеріалу очевидно комедія, зощенківська, тому варто привести у відповідність і героїв, і прибрати побутово-кримінальні чи жорстокі деталі.
Очевидно тоді і гендерна дидактика виглядатиме м’якше.

Написав Юрій Сорока, 16:27 17.12.2012