Довкола стрічки "Прометей" Рідлі Скотта, що від кінця травня в українському прокаті, крутилося безліч чуток, які з’явилися ще на етапі підготовки до зйомок фільму. Сам режисер інтригував публіку, оприлюднюючи суперечливу інформацію щодо майбутнього фільму. І хоча Скотт заявляв, що не збирається знімати передісторію "Чужого", сюжет "Прометея" напряму стосується цієї теми. Для роботи над стрічкою режисер знову запросив швейцарського художника Ганса Ґіґера, який 1979 року створив Чужого та дизайн чужопланетного корабля.
Проте між двома картинами лежить величезна прірва – насамперед стилістична. Перший фільм, знятий за сценарієм Дена О’Беннона, розповідав історію зіткнення представників різних форм життя, які не можуть співіснувати, бо одна форма виключає іншу. "Прометей" же цілком виправдовує свою "міфологічну" назву і розповідає про пошуки Бога у космосі та у людській душі.
Картина Скотта розпочинається із появи на Землі раси Інженерів, завдяки яким на нашій планеті й виникло життя. Наступні події розгортаються наприкінці ХХІ сторіччя, коли дослідницький корабель під назвою "Прометей" вирушає до планети, де за розрахунками науковців мають жити ті самі Інженери.
Окрім членів екіпажу та робота-андроїда, на судні також розміщена команда вчених, серед яких археологи Елізабет Шоу та Чарлі Головей, які власне і проклали курс до далекої планети. Для християнки Елізабет ця експедиція має не тільки науковий інтерес.
Планета Інженерів скидається на незаселену, проте на ній збереглися велетенські споруди невідомого призначення. У цих будівлях дослідники знаходять сліди прадавньої цивілізації, а також залишки чужопланетян, які загинули ще 2000 років тому з невідомих причин. Археологи забирають знахідки із собою і згодом дізнаються багато нового та неприємного для себе.
Цього разу Рідлі Скотт зняв розлоге епічне полотно, у якому йдеться не стільки про боротьбу за виживання, скільки про метафізичні пошуки та про існування вищого розуму. Головна героїня його картини - ідеалістка, яка заради єдиного контакту із Творцем готова на безкінечні мандри та ризик.
Водночас фільм продовжує експлуатувати тему, яку заклав у "Чужого" шанувальник Лавкрафта Ден О’Беннон. Йдеться про втрату антропоцентричного погляду на всесвіт, який виявляється заселеним істотами, могутнішими і давнішими за людей.
На жаль, масштабність "Прометея" водночас є і його слабким місцем. Через велику кількість персонажів та подій, пов’язаних із ними, стрічка постійно розпадається на шматки. Герої часто з’являються та зникають без якихось видимих причин, а численні філософські діалоги збивають фільм із ритму та гальмують дію.
УП. Життя, 01.06.2012