втілене

  • «Кров’янка»

    Короткометражний ігровий фільм режисера й сценариста Аркадія Непиталюка «Кров’янка» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Сказ»

    Короткометражний ігровий фільм режисерки й сценаристки Марисі Нікітюк та співсценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука «Сказ» (2016) за однойменним сценарієм…

  • «Перед виборами»

    Короткометражний ігровий фільм режисера Володимира Адамчо «Перед виборами» (2016) за однойменним сценарієм Олександра Геревича…

О. Войтенко, Сценарна Майстерня

Діти, як пожежа, їх важко вгамувати,
потрібно їм просто дозволити награтися.
з фільму

Кіно в кінотеатрах, власне, чимдалі більше та впевненіше дивиться з екрана на свого глядача молодого й молодшого... І скрізь у світі, й тим паче в Україні. Дивиться і впізнає його, або ж не дуже. Часом забуваючи, що поглядає не з екрана телевізійного перед себе, де вмощуються люди старші та й похилі…

А може, варто гарно роздивитися темінь зали й зробити відповідні висновки, аби глядач той не відвертав голови, не мружив очі, а радів, переживав і плакав щиро й безпосередньо. Щоби сміявся аж реготав, дарма, що його за те можуть скрушно обізвати дурносміхом, мовляв, та вам пальця тільки покажи, ви й одразу…

То чи готовий кіноекран розгорнути на собі й у собі суто підліткову за духом історію, фактично дитячу?

Таку, де всі, від малого до великого, дивляться мультики про літл поні та слухають пісні південнокорейського гурту БіТіЕс, або ж наспівують «Кільце вогню» леґендарного Джоні Кеша. Таку, де розгортаються пригоди в напущеній у кімнаті вогнеборній піні чи на вогняному пожежному симуляторі. Ту, де слизько на майданчику, що ноги розповзаються у шпагаті, а крихітні діти застосовують проти дорослих «зброю масового ураження» – випускають отруйні гази після ситного обіду. Це таку, де дорослі вправно роверять на дитячих велосипедах і спорожняються прямо з дітьми на руках. Ту, де щедро дарують дарунки й невміло, але влучно розповідають казочки на ніч, яких насправді не знають чи не пам’ятають. Ту, де дітвахи сватають дорослих, турбуються за життя кроликів на дорозі й обожнюють всіляку іншу живність, від здоровенних псів до жаб і жабурів. Таку, де династійні традиції – чи то вогнеборні, чи то бухгалтерські – є чимось правдиво святим, а рівень гумору гіперпростодушний. Таку, де справжні герої дещо недоумкуваті, але ніколи не плачуть. Ту, де протягом усього сюжету блукає неймовірно загрозливий, але дитинний здоровань з гігантською вогнеборною сокирою, що він скидається на Бляшаного Лісоруба з «Чарівника країни Оз». Таку, де всі, кому треба, братаються, одружуються і всиновлюються. Себто фінальний гепі-енд, сказати б, на всю котушку…

Усе це з американського фільму під назвою «Ігри з вогнем», що нині на українських екранах. Вогнеборці-парашутисти, яких, виявляється, на всі Штати лишень 336, геройськи гасять усе, що не там, де треба, горить, рятують усіх, кого не гріх порятувати, не замислюються про дурне, люблять дітей та тварин і не чинять лихого. Родинна комедія, така ж нехитра й простодушна, як і гумор її ситуацій та діалогів. Кінокритики за океаном, та й не тільки, переважно скептично стріли й оцінили цю стрічку, але, як то кажуть, не для них вона роблена. Тобто кіноекран уже готовий втілити й розгорнути... Сміливости вистачило й виробничій студії, і режисерові картини Енді Фікмену, що він свого часу поставив на театральній сцені комедію «Гебротопія»/Jewtopia, на котру – вперше в Лос-Анджелесі – були викуплені всі квитки на всі 240 вистав.

Можна довго й переконливо говорити про не найкращий авторський смак, про фактично телевізійну стилістику дійства, але фільм переконливо тягнеться до юного глядача, який почасти таким і є – одвертим і неперебірливим.

Бюджет стрічки складає 29 мільонів доларів, нині її бокс-офіс понад 53 мільони, але, певне, завдяки українській публіці ця цифра збільшиться. Хочеться цього комусь чи ні.

Коментарі